Звання “Ворог української культури” присвоюється фізичним особам за дії, спрямовані проти закладів культури, пам’яток історії та культури, інших об’єктів культури та культурного ландшафту України.
Представлення кандидатів на отримання звання Ворога української культури відбувається на сайті www.cultura.net.ua на підставі пропозицій від культурної громадськості. До розгляду приймаються пропозиції, які містять описи конкретних дій, спрямованих проти культури, та доказову базу – копії документів або свідчення людей, які доводять такі дії, а також опис наслідків та шкоди, яку завдали ці дії.
Присвоєння кандидатам звання Ворога української культури відбувається під час Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха” або шляхом голосування на сайті www.cultura.net.ua. Вороги української культури заносяться до Чорного списку, який розміщено на сайті www.cultura.net.ua
Виключення з Чорного списку та позбавлення звання Ворога української культури відбувається на підставі особистої заяви фізичної особи, яка носить це звання, рішенням Надзвичайних зборів або голосуванням на сайті www.cultura.net.ua. Заява має свідчити про те, що Ворог української культури розкаявся та містити докази того, що він вжив заходів для подолання наслідків своїх дій проти української культури, а якщо це з якихось причин неможливо – зробив щось корисне для розвитку і збереження української культури, причому масштаб зробленого має перевищувати масштаб завданої шкоди.
Звання Ворога української культури не може бути надане посмертно, водночас смерть людини, що вже отримала це звання, не є підставою для виключення з Чорного списку.
Звання Ворога української культури вживається разом з іменем особи, що його носить, на рівні з іншими званнями – науковими, державними, почесними та ін. Наприклад: Доктор історичних наук, професор, заслужений діяч мистецтв, ворог української культури і т.д.
Усім представникам культурної громади України рекомендується ставитися до Ворогів української культури як до своїх особистих ворогів. Не рекомендується тиснути їм руку, бажати здоров’я, вітати зі святами, спілкуватися на неслужбові теми тощо. Заохочуються усі інші способи прояву громадського осуду по відношенню до цих людей.
Пропонується вживати звання Ворог української культури у всіх публікаціях, інтерв’ю, некрологах та т. ін. поруч з іменем людини, що його носить.
Підтримується найширше інформування громадськості про присвоєння звання Ворога української культури, повідомлення про це громаді за місцем проживання, колективу за місцем роботи, у випадку участі у політичних кампаніях – інформування керівництва політичних організацій та усіх виборців.
Державним органам, політичним та громадським організаціям не рекомендується призначати осіб, відзначених званням Ворог української культури на посади, пов’язані з культурною сферою та зі спілкуванням з громадськістю.
