Пост-реліз
Україну оголошено Зоною культурного лиха.
На часі – страйк культурних закладів.

30 листопада у приміщенні Культурного центру НАУКМА в Києві відбулися Надзвичайні збори “Україна – зона культурного лиха”.

Участь у зборах взяло 679 делегатів з усіх областей України. Єдиним винятком стала Хмельницька область, з якої на збори не приїхало жодної людини.

Найбільше учасників делегував Київ та область – 513, з Львівської області приїхало 35 делегатів, з Дніпропетровської – 32, Одещина прислала 16 людей, Черкащина – 10, Житомирщина – 8, Крим – 7, Вінниччина та Миколаївщина – по 6, Харківщина та Рівненщина – по 5, Івано-Франківщина, Чернігівщина та Волинь – по 4, Запоріжжя, Буковина та Луганщина – по 3, Тернопільщина, Полтавщина, Сумщина – по 2, Херсонщина та Закарпаття – по 1 делегату.

Зареєструвалося також двоє представників діаспори – з США та Канади. Культурне лихо сколихнуло національну еліту – у залі зборів можна було зустріти письменників Марію Матіос, Ларису Денисенко, Ірен Роздобудько, Юрка Покальчука, Андрія Кокотюху, кінорежисерів Олеся Саніна, Юрія та Михайла Іллєнків, Олега Бійму, актора Олександра Ігнатушу, поета Володимира Цибулька, художника та драматурга Леся Подерв’янського, театралів Владислава Троїцького та Дмитра Богомазова , музикантів Олександра Щетинського, Юрія Дикого, художників Петра Гончара , Емму Беглярову, галеристів Євгена Карася, Тамару Лі, Тиберія Сільваши, членів Нацради з питань культури і духовності Миколу Жулинського, Леся Танюка, Кирила Стеценка, провідних архітекторів та директорів найбільших українських музеїв, критиків, культурологів та громадських діячів.

В процесі гарячої тригодинної дискусії збори прийняли Резолюцію та звернення до української та світової громадськості. Далі тривала робота по секціях – Архітектури, Музеїв і пам’яток, Науки, книжок та літератури, Кіно і театру, Образотворчого мистецтва та Музики – і кожна з них визначила больові точки у своїй сфері та обговорила, що треба зробити, аби подолати культурне лихо. Збори заснували Чорний список ворогів української культури. Сумнівна честь відкрити цей список належить знаковим представникам влади – Миколі Азарову, Дмитру Табачнику, міністрам Олександру Лавриновичу та Володимирові Яцубі, а також дрібнішим чиновникам, що своїми діями завдали шкоди культурним закладам України. Збори сподіваються, що віднині звання “ворог української культури” буде супроводжувати цих людей так само, як інші звання – професор, заслужений діяч, академік тощо.

Учасники Зборів оголосили Україну зоною культурного лиха і погодилися, що Збори стануть стартовою точкою у боротьбі з ним. Закликали культурну громадськість до передстрайкової готовності та солідарних акцій протесту. Координація подальших дій відбуватиметься через сайт www.cultura.net.ua.

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція Секції “Архітектура” 30.11.07

1. Вимагати від Президента України директивної ініціативи з перегляду безнадійно застарілої діючої дозвільно-заборонювальної нормативної бази в галузі містобудування та проектування для будівництва, з метою її приведення до статусу рекомендацій-нормалей, максимального приближених до існуючих в розвинутих країнах Європи ( застосування DIN ).
2. Згідно з вимогами діючого законодавства України (Закон України «Про архітектурну діяльність») вимагати від Президента України директивної ініціативи з негайного введення системи персонального ліцензування фахівців в галузі містобудування та проектування для будівництва, яке забезпечить їх персональну відповідальність, забезпечить статус, який максимально набли-жено до існуючого в розвинутих країнах світу.
3. З метою остаточного запобігання існуючої стихійної фрагментарної забудови, вимагати директивної ініціативи та контролю апарату Президента України, щодо фінансування комплексної розробки та затвердження містобудівної документації для населених пунктів країни.
4. Накласти остаточний мораторій на зміну функційного призначення з метою будь-якої забудови існуючих зелених зон всіх рівнів призначення для населених пунктів України. Оприлюднити вичерпний перелік зелених зон, їх площі та топографії меж для кожного населеного пункту України.
5. Накласти остаточне вето на будь-які зміни масивів культурного ландшафту історичних міст України до розробки та затвердження проектів меж їх охоронних зон. Терміново забезпечити фінансування розробки відповідних проектів охоронних зон.
6. Вимагати від Президента України директивної ініціативи з перегляду всіх рішень, які було прийнято місцевими органами влади, щодо перепрофілювання зелених зон всіх рівнів призначення під ділянки для забудови. Оприлюднити списки чиновників, які готували та затвердили такі рішення та замовників, які отримали ділянки під забудову. Результати розслідування передати до судів для чинної відміни таких рішень.
7. Згідно з вимогами діючого законодавства України, з метою запобігання існуючої розвинутої корупційної практики в цій галузі, для виключення будь-якої можливості реконструкцій, знесення та проведення будівництва на їх ділянках, вимагати негайного оприлюднення вичерпних списків об’єктів культурної спадщини всіх рівнів, які знаходяться під охороною.
8. Вимагати від Президента України директивної ініціативи, щодо створення спеціальних муніципальних органів будівельної поліції з виключними повноваженнями та статусом близьким до служби судових виконавців, для оперативного професійного реагування на незаконні дії у сфері містобудування. Забезпечити умови для підготовки кваліфікованих кадрів.
9. Вимагати від Президента України директивної ініціативи, шодо проведення перманентної системної інвентаризації та оцінки технічного стану об’єктів культурної спадщини та історичних ареалів населених міст країни. Забезпечити фінансування їх циклічної комплексної реставрації .

Керівник секції	Георгій Духовичний
Писар	Ганна Комарковська

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція секції “Музеї і пам`ятки” 30.11.07

1. Створити постійно діючий громадський орган для координації зусиль і контролю за діями влади всіх рівнів у сфері охорони об’єктів культурної спадщини, музейній сфері та сфері охорони природного середовища з метою: - реального інформування суспільства і влади щодо стану справ у сфері охорони культурної спадщини, музейній сфері та сфері охорони природи;
   - сприяння зміні законодавства, яке регулює відносини у цих сферах з метою забезпечення реального збереження об’єктів культурної спадщини, розвитку музейної сфери та захисту природного середовища;
   - консолідація зусиль і захист прав працівників музеїв, заповідників, архівів, бібліотек і всіх, хто працює у природоохоронних і пам’яткоохоронних сферах;
   - створення незалежних громадських регіональних інспекцій з охорони природи і культурного середовища;
   - залучення держави до археологічних досліджень пам`яток археології та їх збереження;
   - сприяння перегляду статусу музейних працівників та підготовки кваліфікованих працівників (менеджерів) нового рівня з орієнтацією на ринкові умови.
2. Сприяти пошуку толерантних шляхів вирішення спірних питань щодо реставрації, використання і збереження об’єктів культурної спадщини, що знаходяться у користуванні релігійних громад і церковних організацій і становлять наше єдине національне культурне надбання.
3. Вимагати у найкоротший термін затвердження та оприлюднення реєстру історичних пам`яток із зазначенням форми власності та створення механізму його доповнення.
4. Розглядати руйнацію мистецтва як руйнацію інформаційного поля. Вимагати створення державної програми пропагування культурних надбань України для повноцінного зв`язку “Культура – Суспільство” не тільки на території України, а й за її межами.
5. Вимагати практичного застосування кримінальної відповідальності за знищення пам`яток культури.

Керівник секції	Сергій Кролевець
Писар	Людмила Труфанова

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція секції “Музика” 30.11.07

1. Вимагати створення системи громадських експертних рад для ухвалення рішень про відбір і фінансування мистецьких проектів з бюджетів всіх рівнів і передати їм всі повноваження по ухваленню таких рішень.
2. Вимагати збільшення державного фінансування музичних установ, програм розвитку музики і музичних проектів (фестивалів, конкурсів, мистецьких премій, стипендій, ґрантів, замовлень нових творів тощо).
3. Вимагати запровадження системи громадського і фахового контролю за роботою музичних установ, а також за мистецьким рівнем фінансованих державою проектів.
4. Вимагати перегляду принципів присвоєння наукових звань і ступенів відповідно до специфіки кожного фаху (музикант-виконавець або композитор має підтверджувати свою фахову спроможність не дисертацією, а результатами педагогічної чи творчої роботи – концертним виступом або музичним твором).
5. Вимагати реформування та забезпечення незалежності системи наглядових рад – органів громадського контролю за діяльністю вищих закладів музичної освіти.
6. Вимагати накладення мораторію на перепрофілювання приміщень, які використовуються закладами музичної освіти.
7. Вимагати змістовного перегляду програм спеціальної і загальної музичної освіти, зокрема в середніх школах.
8. Вимагати реформування процедури ліцензування теле та радіо компаній для забезпечення доступу до ефіру вітчизняним музикантам, зокрема, молодим.
9. Вимагати утворення постійно діючих державних телевізійних каналів і радіостанцій, які б спеціалізувалися на культурі.
10. Визнати незадовільною роботу Державного підприємства "Українське аґенство з авторських та суміжних прав" в галузі захисту авторських прав. Вимагати реформи цієї структури.
11. Вимагати відтворення системи видання і розповсюдення через мережу магазинів (в тому числі спеціалізованих) музичних творів. Переглянути принципи роботи державного видавництва "Музична Україна" відповідно до сучасних вимог.
12. Вимагати прийняття державної програми розвитку мережі концертних залів та оперних театрів в Україні, зокрема вимагати будівництва давно планованого сучасного концертного центру в Києві.
13. Вимагати організації за державної підтримки регулярного міжнародного фестивалю класичної музики, що відповідав би найвищим світовим критеріям і став би візитівкою української культури.
14. Наголосити на необхідності термінового створення спеціалізованого державного нотного архіву (депозитарію), який би накопичував, зберігав і надавав для користування нотні рукописи.
15. Заявити про вкрай незадовільний стан державного музичного менеджменту в Україні. Докорінно реформувати його систему, провести незалежну атестацію співробітників і оновлення кадрів в цій галузі з урахуванням думки мистецької громадськості, творчих колективів, національних творчих спілок тощо.

Керівник секції	Олександр Щетинський
Писар	Уляна Ходорівська

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція секції “Образотворче мистецтво” 30.11.07

1. Вимагати створення системи громадського контролю за діяльністю Міністерства культури і туризму та інших органів державного управління у сфері культури. Склад та структура системи контролю повинні визначатися культурною громадськістю, а не тими органами, які вони контролюють.
2. Вимагати реформування за участю громадськості існуючого законодавства, яке стосується меценатства, спонсорства, благодійних організацій, оподаткування закладів культури та творів мистецтва, авторського та суміжних прав, професійних і творчих працівників та творчих спілок, захисту прав осередків та діячів культури.
3. Вимагати розслідування всіх випадків порушення прав власності, а також нищення приміщень і майна установ культурно-мистецької діяльності та митців; вимагати кримінальної відповідальності за рейдерські атаки на заклади культури, відставки представників влади, які причетні до таких випадків.
4. Ініціювати розробку цільової державної програми розвитку сучасного мистецтва в Україні.
5. Вимагати створення системи незалежного громадського контролю за розподілом коштів державного та місцевих бюджетів, що виділяються для проведення конкурсів творчої та виставкової діяльності.
6. Вимагати законодавчого врегулювання окремої процедури та пільгових умов оренди приміщень державної та комунальної власності для використання під культурно-мистецьку діяльність з урахуванням того, що таке використання цих приміщень є соціально необхідною потребою суспільства.

Керівник секції	Євген Карась
Писар	Мирослава Сапко

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція секції “Кіно” 30.11.07

1. Ініціювати створення громадського органу з функціями координації та контролю за діяльністю органів державного управління у сфері культури.
2. Використовувати громадський та державний вплив у інформаційній сфері для висвітлення стану українського кіномистецтва; вимагати створення друкованого органу для інформування населення.
3. Вимагати від представників культури у владі ефективного лобіювання інтересів українського кіномистецтва.
4. Для обговорення поточних проблем і розробки програми боротьби з лихом у галузі кіно продовжити роботу секції у вигляді регулярних зборів Кіногрупи останнього четверга о 19.00 у Будинку кіно.

Керівник секції	Михайло Іллєнко
Писар	Оксана Левицька

“Україна – зона культурного лиха”
Надзвичайні збори

Резолюція секції “Наука, книжки та література” 30.11.07

Констатуючи, що стан вітчизняного книговидання та науки є критичним і повністю підпадає під визначення “культурного лиха”, учасники секції визнали необхідним:

В галузі книжок і літератури:

1. Скасувати усі рішення місцевої влади, якими позбавляються приміщення або перепрофілюються книгарні, видавництва та наукові установи.
2. Змінити систему управління книжковою галуззю, яка сьогодні є неефективною.
3. Скасувати тендерні процедури та тендерні побори при закупівлі книжок з бюджетів усіх рівнів.
4. Змінити систему закупівлі книжок для бібліотек, яка сьогодні є непрозорою і сприяє корупції.
5. Змінити систему державного фінансування видання книжок, яка сьогодні неефективною і сприяє корупції.
6. Вимагати від Держкомтелерадіо поінформувати громадськість про реалізацію програми “Українська мова” і оприлюднення списку соціально-значущих видань, профінансованих з державного бюджету у 2005, 2006 та 2007 роках.
7. Вимагати від Міністерства Культури оприлюднення результатів закупівлі книжок для бібліотек у 2005, 2006 та 2007 роках.
8. Виконати Указ Президента “Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні”, який стосувався популяризації книжок, створення книгарень на місцях, пільгової орендної плати, встановлення нормативів забезпечення громадян книгарнями, здешевлення кредитів тощо.
9. Не допустити монополізації книжкового ринку або його частини державним коштом на користь біля-державних структур.
10. Вжити заходів для захисту вітчизняного ринку книжкової продукції від неконтрольованого імпорту.
11. Вимагати підтримки періодичних видань про культуру, науково-популярних видань, україномовних газет зокрема шляхом передплати державним коштом для бібліотек.
12. Вимагати створення спеціальних фондів для видавничих програм, якими розпоряджалися б не державні чиновники, а спеціальні ради фахівців.
13. Вимагати створення державної програми підтримки перекладів українських письменників іноземними мовами.
14. Вимагати відновлення роботи Державних курсів іноземних мов.
15. Ініціювати зміни до архівного господарства, зокрема, які стосуватимуться у першу чергу забезпечення архівів приміщеннями та посилення відповідальності за незаконний продаж та перепродаж архівних матеріалів.

В галузі науки:

1. Вимагати надання науці пріоритетного статусу для державної політики.
2. Вимагати розробки нової, партнерської моделі взаємодії держави з організаціями науковців, державними академіями, науковими товариствами й громадськими академіями наук. Така модель має передбачати ліберальну і прозору систему розподілу виділених на науку коштів на основі здорової конкуренції ідей, наукових проектів, програм.
3. Вимагати широкого залучення органів самоорганізації науковців до процеcу прийняття державою рішення щодо пріоритетів наукової політики, підтримки тих чи інших напрямків досліджень.
4. Вимагати підвищити оплату праці науковців до конкурентного рівня з метою повернути працівникам мотивацію до наукової праці.
5. Вимагати запровадження принципу обов’язкової змінюваності керівників наукових установ (раз на 10 років).
6. Вимагати ретельної атестації ВНЗ, позбавлення акредитації тих ВНЗ, які не мають достатнього кадрового потенціалу для підготовки кваліфікованих фахівців, проведення наукової роботи, де не сформовано наукового середовища.
7. Вимагати термінового перегляду нормативів лекційного навантаження професорів і доцентів у бік зменшення, щоби збільшити обсяг часу для наукової праці.

Керівник секції	Олександр Афонін Максим Стріха
Писар	Тетяна Самчинська

Прес-конференція 06.11.07, УНІАН, вул. Хрещатик, 4.

“Не дивуйтесь, коли почуєте про дозвіл на надбудову дзвіниці Софії Київської або на зведення мансардних поверхів над будинком консерваторі.”

На жаль, в цьому є лише частка жарту...

Міжнародне співтовариство вже давно чітко означило поняття культурної і природної спадщини, її універсальну цінність з погляду історії, естетики, етнології чи антропології. Пошкодження чи знищення будь-яких об’єктів культурної в природної спадщини збіднює культурне надбання всіх народів світу. У статті 4 “Конвенції про охорону всесвітньої культурної в природної спадщини, ухваленої 16.11.72 р. на Генеральній конференції ООН з питань освіти, науки і культури йдеться про те, що саме національні держави зобов’язані опікуватися і здійснювати заходи щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й передачі наступним поколінням культурної і природної спадщини.

Але в Україні інша практика – культуру захищають перш за все від національної держави – представників влади різних рівнів.

Список «знакових» архітектурно-містобудівних перетворень та надбань за останні 15 років в Україні та її столиці наведений нижче. Зазирніть до нього, і у вас волосся підніметься дибки. Але це стосується лише столиці.

Більш докладна інформація з усієї України представлена на сайті www.cultura.net.ua. Там кожен може докладно описати “подвиги” місцевої влади та бізнесу у знищенні культури. Сайт організований в рамках підготовки до надзвичайних зборів “Україна – зона культурного лиха”, ініційованих провідними діячами культури.

У галузі архітектури та музейної справи надзвичайні збори ініціюють:

1. Георгій Духовичний, архітектор і віце-президент київської організації ЮНЕСКО;
2. Микола Бевз, завідувач кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Львівського політехнічного інституту;
3. В'ячеслав Кулінич, директор Історико-архітектурного музею "Київська фортеця";
4. Олексій Доля, етнограф і науковий співробітник Національного музею архітектури та побуту в Пирогові;
5. Дмитро Шльонський, директор «Музею однієї вулиці»;
6. Петро Гончар, директор УЦНК „Музей Івана Гончара”;
7. Сергій Кролівець, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника;
8. Сергій Кролівець, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника;

 

Збори відбудуться 30 листопада 2007 року у Культурному центрі Національного університету Києво-Могилянська академія. Вул. Іллінська 9. Реєстрація учасників об 1100.

“Знакові” надбання України в галузі архітектури, містобудівництва та збереження пам’яток.

• В Національній історико-архітектурній пам’ятці-музеї “Київська фортеця” знесено три пам’ятки комплексу Вежі №5, знищені всі дев’ять валів, які входили до комплексу Васильківського укріплення (охоронний №768), зрито частину Оборонного валу. Охоронна територія музею атакується забудовниками, з якими тривають безкінечні судові процеси.
• Знищено Національний історико-архітектурний заповідник “Стародавній Київ”. Заповідник позбавлено юридичної особи, в результаті чого відбувається варварське паплюження новобудовами ареалу компактної історичної забудови, руйнація первинної стильової та масштабної автентичності та планувальної структури.
• Територія Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, на якій розміщений ансамбль монастирських споруд, внесений до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, руйнується як пам’ятка. За останні роки знесено 11 споруд, з них 3 пам’ятки архітектури (наприклад, Брама та огорожа на в’їзді до Нижньої Лаври), 9 споруд перебудовано, 10 - новобудови.
• В Музеї народної архітектури та побуту України НАНУ рішенням Кабінету Міністрів України скасовано частину охоронних зон. На цих землях побудовано бензозаправку та дозволено спорудити готельно-розважальний комплекс з казино.
• Заради звільнення приміщення по вул..Житомірській, 9 в Києві знищено Інститут історії та теорії архітектури України.
• Виселено зі спеціально-обладнаного приміщення на Контрактовій площі в м.Києві без визначення нової адреси фахову Наукову бібліотеку з архітектури та мистецтва ім. Академіка Заболотного з унікальними фондами книжок-стародруків.
• Музей історії міста Києва вже 4 роки позбавлений приміщення. Філія музею – Меморіальни будинок-музей Г. Світлицького знаходиться під загрозою виселення. Без приміщення також дві інші філії музею – Музей шістдесятників та Музей Шолом-Алейхема.
• Розглядається питанні повного відселення закладів культури з території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника включно із самим заповідником. А це – Музей книги і друкарства України, Музей театрального, музичного і кіномистецтва України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Державна історична бібліотека України, Музей історичних коштовностей України. Привід – лист архієпископа Вишгородського, намісника Лаври Павла від 9.08.06.
• Масове системне безкарне знищення автентичної історичної забудови міського середовища та її підміна псевдоісторичними «новоробами» із збільшенням в 2-3 рази відносно оригіналів із збереженням первинного охоронного статусу.
• Масова забудова охоронних зон об’єктів культурної спадщини будинками та спорудами, які негативно впливають як на технічний стан пам’яток, так і руйнують їх автентичну масштабність (Софія Київська, Києва-Печерська Лавра, Андріївська церква, Меморіальний музей М.К. Заньковецької тощо…)
• «Діяльність» муніципальної служби охорони культурної спадщини столиці прямо суперечить принципам, декларованим хартіями ICOMOS.
• Масова передача під забудову території парків та скверів, рекреаційних та берего-охоронних зон;
• Ігнорування думки архітекторів-містобудівників при передачі у власність або в оренду під забудову земельних ділянок рішеннями місцевих Рад;
• В 2007 році повідомлення з вимогами виселення з приміщень майстерень отримали сотні архітекторів столиці.

 

Натхнені практикою містобудування в Україні учасники прес-конференції підготували дві заявки до Містобудівної ради м. Києва такого змісту:

1. Затвердження містобудівного обґрунтування та розробку проекту багатоповерхового платного паркінгу для автомобілів на майданчику перед будинком 12 по вул. Грушевського (будова Кабінету Міністрів України) з метою вирішення транспортних проблем центру міста та припинення хаотичного паркування автотранспорту, який заважає жителям району.
2. Надання дозволу на будівництво двоповерхової житлової мансарди за адресою вул. Хрещатик, 36 (Київська міська державна адміністрація). Будівництво мансарди буде органічним продовженням нової архітектурної політики столиці і вирішить житлові проблеми учасників прес-конференції.

 

Учасники прес-конференції також вимагають проведення до кінця поточного року конкурсу на оренду будови №5 по вул. Грушевського (яку тимчасово займає Верховна Рада України) відповідно до ст. 118 Закону про Бюджет України та переобладнання цього приміщення для проведення Євро-2012 з футболу.

“В Україні горітимуть книжки?”

Вівторок, 13-те листопада, 11.30, конференц-зала УНІАН, вул. Хрещатик, 4.
“451 градус за Фаренгейтом”. В Україні збувається пророцтво Рея Бредбері.

Усі ми пам’ятаємо 2004 рік, коли, немовби у романі Рея Бредбері, під Кабміном України палали невидані рукописи. Це був протест проти Бюджету, який ввів ПДВ на українські книжки. Здавалося, тоді ми відбилися. Але настав 2007-й – Рік української книги, і, немовби за іронією долі, ми отримали новий удар. Тепер у вигляді масового виселення книгарень на виконання знов-таки Бюджету, а конкретно – 118-ї його статті.

У діях влади простежується залізна логіка. Якщо 1991-го року в Україні було понад 3000 книгарень, то сьогодні – заледве 500. Це – підсумки роботи трьох Президентів, а Прем’єр-міністрами за цей час були усі, хто бажав. В результаті одна книгарня у нас припадає на 100 тисяч населення. У сусідній Польщі – на 10 тисяч. Для того, аби досягнути польського рівня, нам треба ЩОДЕННО ВІДКРИВАТИ ПО ОДНІЙ КНИГАРНІ ПРОТЯГОМ 10 РОКІВ!

Але Бюджет-2007 поставив під загрозу не тільки книгарні. Видавництва, редакції журналів, мистецькі заклади – усі опиняються на вулиці. Сьогодні видавці замість “Як справи?” вітаються одне з одним фразою: “Що поганого?”.

Тільки в центрі Києва знищено:
Книгарню “Дружба” (вул. Хрещатик)
Книгарню “Мистецтво” (вул. Хрещатик)
Книгарню “Ноти” (вул. Хрещатик)
Книгарню “Зміна” (вул. Хрещатик)
Книгарню “Планета” (вул. Хрещатик)
Книгарню “Технічна книга №1” (вул. Богдана Хмельницького)
Книгарню “Ноти” (вул. Богдана Хмельницького)
Книгарню “Передплатні видання” (вул. Богдана Хмельницького)
Книгарню “Медична книга” (Площа Льва Толстого)
Книгарню “Книги” (Майдан Незалежності)
Книгарню “Поезія” (вул. Михайлівська)
Книгарню “Пропагандист” (бульвар Т.Шевченка)
Книгарню “Сузір’я” (бульвар Т.Шевченка)
Книгарню “Світогляд” (вул. Червоноармійська)
Книгарню “Спортивна книга” (вул. Червоноармійська)
Книгарню “Дніпро” (вул. Володимирська)
Книгарню “Сучасник” (проспект Перемоги)
Книгарню “Книга поштою” (вул. Пирогова)
Книгарню “Книжковий світ” (вул. Дмитрівська)
Книгарню “Методична книга” (вул. Ярославська)

Зараз добивають: Книгарню “Знання” (вул. Хрещатик)
Головна редакція пошукової агенції “Книга пам’яті України” (вул. Богдана Хмельницького)
Редакція дитячого журналу “Соняшник” (вул. Богдана Хмельницького)
Редакція літературного журналу “Райдуга” (вул. Богдана Хмельницького)
Видавництво “Українська енциклопедія ім. М.Бажана” (вул. Богдана Хмельницького)
Видавництво “Київська Русь” (вул. Богдана Хмельницького)
Книгарню “Сяйво” (вул. В.Васильківська)
Книгарню “Абзац” (вул. Рейтарська)
Видавництво “Мистецтво” (вул. Золотоворітська)
Видавництво “Музична Україна” (вул. Пушкінська)
Видавництво “Обереги” (вул. Саксаганського)
Видавництво “Алатон” (вул. Ярославів Вал)
Видавництво “Дніпро” (вул. Володимирська)
Видавництво “Урожай” (вул. Урицького)
Інформація постійно поповнюється. Ви можете повідомити про закриті у вашому місті книгарні та видавництва на сайті www.cultura.net.ua

Але навіть ті книгарні, які поки що жевріють, сьогодні окуповані іноземним продуктом. На 9 імпортних книжок в Україні продається лише 1 вітчизняна. Ця ганебна статистика не змінюється протягом останніх років попри багато слів про захист української книжки.

Книжники готові до найрадикальніших засобів захисту. А поки що пропонують відкрити чорний список ворогів української культури двома прізвищами: Копил Олег Георгійович, начальник комунально підприємства “Київжитлоспецексплуатація” – за неодноразові спроби виселення магазину “Знання”
Азаров Микола Янович, віце-прем’єр Кабінету Міністрів України, міністр фінансів – автор Бюджету-2004, який ввів ПДВ на українські книжки та Бюджету-2007, який виселяє культурні заклади з приміщень.

Але наша влада не обмежилася боротьбою з українською книжкою. За 16 років українська наука з провідної галузі перетворилася на жебрачку. За цей час зокрема:

Скорочено обсяги державної підтримки наукової діяльності З 1992 року бюджетне фінансування науки зменшилося з 0,82% до 0,3% ВВП, тобто до рівня слаборозвинених країн. Рівень сукупних витрат на науку з урахуванням усіх джерел фінансування складає близько 1% ВВП України, (в країнах ЄС – це 2% від ВВП, рівень якого не можна навіть порівняти з нашим).

Наслідком цього стало фізичне зубожіння вчених, зниження суспільного статусу наукового працівника, масовий відплив наукових кадрів за кордон. Протягом періоду незалежності Україну безповоротно залишили близько 4000 докторів наук. З урахуванням того, що за світовими стандартами вартість підготовки одного такого вченого становить близько мільйона доларів (сюди входить і вартість підтримання відповідного наукового середовища), це означає, що Україна подарувала іноземним державам суму близько 4 мільярдів доларів. Загальне число наукових співробітників скоротилося з 295 тисяч у 1991 р. до 132 тисяч у 2001 р.. Зараз науковців в Україні у 5 разів менше, аніж міліціонерів.

Сьогодні в Україні на одного науковця витрачається щороку майже в чотири рази менше коштів, ніж у Росії, у 24 рази менше, аніж у Бразилії, і майже в 100 разів менше, ніж у США. За образним спостереженням відомого українського наукознавця Б.Малицького, річний бюджет НАН України сьогодні дорівнює сукупному бюджетові двох футбольних команд – «Динамо» і «Шахтаря».

Відбулося різке «старіння» української науки. Середній вік кандидатів наук перевищує сьогодні 40 років, докторів наук – наближається до 60.

Матеріально-технічна база науки за останні роки майже не поновлювалась. У той же час в передових країнах заміна парку приладів та устаткування проводиться раз на 5-7 років. Тому сьогоднішня матеріально-технічна база української науки не відповідає вимогам не тільки сьогоднішнього, але і вчорашнього дня, і за багатьма напрямками просто виключає можливість проведення досліджень на світовому рівні.

Водночас в ряді випадків мало місце розмивання фахових та моральних критеріїв роботи науковця. В умовах безгрошів’я та правової незахищеності наукові установи практично не наважуються відхиляти відверто куповані дисертації грошовитих і посадових пошукачів.

"Енциклопедія сучасної України", роботу над якою розпочато з ініціативи академіка Івана Дзюби, видається уже 10 років. Але зараз до друку йде лише том на літеру "Д". З такою швидкістю “Енциклопедія СУЧАСНОЇ України” побачить світ лише за 82 роки! Приблизно такий вік зараз має дореволюційне видання Брокгауза-Ефрона.

Учасники:

• Марія Матіос – письменниця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступник Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка;
• Олександр Афонін – Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів;
• Костянтин Клімашенко – директор фірми «Книжковий дім «Орфей» та мережі книжкових супермаркетів «КС»;
• Світлана Вархолова – директор книжкового магазину "Знання";
• Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників;
• Максим Стріха – доктор фізико-математичних наук, письменник, перекладач.

Модератори – письменники Брати Капранови

Інформаційні партнери: “Газета по-українськи”, “Україна молода”, “Дзеркало тижня”, “Майдан”, “Телекритика”, “Главред”, “Новинар”, “Українська правда”, “Молодь України”, “День”, “АРТ-вертеп”, “Сумно”, “Газета по-київськи”, Радіо “Ера”, “Друг читача”.

Організатор: Оргкомітет Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха”

“Хто розорив Юлію Тимошенко?”

Вівторок, 20 листопада, 11.30, конференц-зала УНІАН, вул. Хрещатик, 4.

Третя прес-конференція в межах підготовки до Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха”

Сюрприз від сайту cultura.net.ua: Національні РЕЙТИНГИ ХАМСТВА

Щорічні призи: “Золотий намордник” – для іноземних посольств та “Золотий нашийник” – для вітчизняних державних установ.

Якщо амбітна людина не може реалізуватися у своїй галузі, вона часто іде у політику. Якби Авраам Лінкольн зосередився на адвокатурі, Яків Джугашвілі – на теології, а Ернесто Че Гевара – на медицині, вони, певно, досягли б великих успіхів, а історія пішла б іншим шляхом.

У той час, коли Юлія Тимошенко заснувала свій перший кіно-відео бізнес, в Україні існувало 25 тисяч кіноустановок. Кіномеханік тоді був найкозирнішим хлопцем у райцентрі. А за дефіцитну “Анжеліку” возили хабарі до Києва, і там-таки отримували додаткові комплекти квитків. Кіно було супер-прибутковим бізнесом. І якби пані Юлія мала змогу залишитися в ньому, зараз вона б напевно керувала кіностудіями і представляла вітчизняні фільми на “Оскар”. Однак українській владі за 16 років вдалося знищити весь кінопрокат, задавити потужне кіновиробництво і не тільки його.

Українська театральна традиція не потребує рекомендацій. Імена Карпенка-Карого, Саксаганського, Кропивницького, Заньковецької, Курбаса говорять самі за себе.

Як владі вдалося знищити розвинуту театральну культуру?

Говорять відвідувачі сайту www.cultura.net.ua :

“У місті Кременчук Полтавської області з населенням понад 200 тисяч немає жодного театру. А до війни було три...”

“На всю Донецьку область – 5 театрів!”.

“А от на всю Кіровоградську область – лише 4 театри. З них у Кіровограді – два, при населенні 250 тисяч”.

Іноземні театри влаштовують масштабний “чос” в українських містах, а вітчизняні театри ледь жевріють. Ціни квитків на спектаклі російських труп перевищують українські в рази. Більш за те – вони перевищують ціни на виступи тих-таки театрів на їхній батьківщині – в Москві та Пітері. Україна перетворилася на театральну провінцію. А інститут імені Карпенка-Карого готує акторів, доля яких – другорядні ролі в російських телесеріалах.

Українська культура досі живе у радянському минулому. Нічого не змінилося у структурі її функціонування, ані у структурі керування. В СРСР мистецтво презентувало авторитарний лад. У танці цю функцію успішно здійснював балет. Україна тягне за собою цей вантаж, але що він репрезентує сьогодні?

Багато говорено про те, що закриваються культурні заклади, художників виганяють з майстерень… Сучасний танець ніхто не відкривав, тому ніхто не може його закрити. Танець є своєрідним показником життєздатності суспільства.

Українське кіно сьогодні є, мабуть, найпарадоксальнішим явищем у світі. “Українського кіно не існує” – цей штамп виглядає переконливо, особливо якщо стати перед афішею найближчого кінотеатру. Але з іншого боку, за останні кілька років українські режисери вполювали двох берлінських ведмедів і зірвали золоту гілку з канської пальми, не кажучи вже про десяток інших міжнародних фестивальних відзнак. Скажіть будь ласка, як може отримати пальмову гілку те, чого немає?

Знову говорять відвідувачі сайту www.cultura.net.ua:

“У Полтаві лише 2 кінотеатри на 315 тисяч населення”.

“У Івано-Франківську на 234 тисячі населення лише 3 кінотеатри.”

“Щоб вижити, працівники кінотеатру "Чернівці" торгують одягом та білизною”.

“Останніми роками в Луганській області ліквідовано 22 кінотеатри з 38.”

“В Охтирському районі Сумської області немає жодного кінотеатру”.

“При закритті державних кінотеатрів у Рівному та області міська влада сказала, цитую: "в їхньому існуванні немає потреби."

“Влада міста хоче залишити Львів зовсім без кінотеатрів. Мало того, що останнім часом вже було закрито 2 кінотеатри - так ще й Виконком Львівської міської ради прийняв рішення про закриття інших 7 кінотеатрів (їх всього 7 у місті!!)”.

Колись в Україні працювало 25 тисяч кіноустановок. Площа середнього кіноекрану складає 15 кв. м. Отже, якщо помножити 25 000 на 15, виходить, що загальна площа українського кіноекрану складала близько 40 гектарів! 40 гектарів кіно!

Нагадаємо, що тоді Україна була одним з найбільших виробників кінопродукції в СРСР. Тільки кіностудія ім. О. Довженка знімала до 30 фільмів за рік. А Київська студія хронікально-документальних фільмів – значно більше. Ялтинська кіностудія, Одеська кіностудія, Київнаукфільм, – ви часто зустрічаєте ці назви у титрах? Сьогодні більшість з них перетворилися на “кіностудії закритого типу”. За Укранімафільм та Укртелефільм іде війна через територію. Вітчизняні кінопавільйони простоюють, чи дають притулок телевізійникам, або орендуються іноземними кіношниками для зйомки своїх “шедеврів”.

Кінофакультет інституту ім. І. Карпенка-Карого щороку випускає 10-15 режисерів. Тільки вартість навчальних фільмів, що знімає кожен з них, складає 100 тисяч грн. Отже, кожен рік Україна витрачає понад 1,5 млн гривень для того, щоб російські знімальні групи мали кваліфікованих помічників режисера, акторів другого плану та хлопчиків на побігеньках – адже головні ролі, так само як і головні гроші, завжди залишаються російським зіркам.

Операція із зачистки кіно-території блискуче вдалася. Замість зруйнованих кінотеатрів у обласних містах потрошку будуються нові, які показують майже виключно американську продукцію. Українські знімальні майданчики зайняті російськими групами, а українські кінофестивалі – заїжджими зірками другої та третьої свіжості.

Залишилося тільки одне – знайти спосіб оголосити, що усе це і є українське кіно!

• Владислав Троїцький – режисер і директор театру “ДАХ”;
• Олесь Санін – кінорежисер, актор, продюсер;
• Михайло Іллєнко – кінорежисер і організатор фестиваль українського кіно «Відкрита ніч»;
• Сергій Васильєв – театральний критик;
• Лариса Венедіктова – хореограф, режисер, керівник лабораторії Перформенсу.

Модератори – письменники Брати Капранови.

Сайт www.cultura.net.ua презентує черговий спосіб культурного самозахисту. Ми звикли, що українців не поважають – іноземні посольства, рідні чиновники, міжнародні організації. Але ми поважаємо самі себе. І попри бідність та затурканість, маємо право назвати хама – хамом, а ворога – ворогом. Цього права у нас ніхто не відбере і не викупить.

ДО УВАГИ УКРАЇНЦІВ ТА ІНОЗЕМНИХ ГОСТЕЙ:

Рейтинг іноземного хамства “ЗОЛОТИЙ НАМОРДНИК”

Більшість українців їздили коли-небудь за кордон. І більшість наражалися на відверту неповагу до себе з боку іноземних консульств та амбасад. Тут і грубість персоналу, і безпідставні вимоги, і погана організація роботи, яка примушує нас терпіти незручності і витрачати зайвий час, й інші ущіпливі для самолюбства наших громадян дії.

Повідомити про неповагу іноземних організацій, які ви відчули на собі, можна на сайті www.cultura.net.ua

Іноземне представництво, яке збере найбільше таких повідомлень, отримає приз “ЗОЛОТИЙ НАМОРДНИК”.

Навчимо іноземців поважати нас!

Рейтинг вітчизняного хамства “ЗОЛОТИЙ НАШИЙНИК”

Звертаючись до органів влади, державних організацій та установ, ми часто потерпаємо від хамства – як у ставленні держслужбовців до нас, так і у ставленні держави до своїх громадян.

Якщо з вами грубо розмовляють міліціонери, судді, чиновники, якщо висувають необґрунтовані вимоги, ганяють “по колу”, примушують довго стояти в чергах – повідомляйте про це на сайті www.cultura.net.ua

Державна установа, яка збере найбільше скарг, отримає приз “ЗОЛОТИЙ НАШИЙНИК”.

Навчимо державу поважати своїх громадян!

Урочисте вручення призів переможцям рейтингів відбудеться 2008-го року. Партнери: “Газета по-українськи”, “Україна молода”, “Дзеркало тижня”, “Майдан”, “Телекритика”, “Главред”, “Новинар”, “Українська правда”, “Молодь України”, “День”, “АРТ-вертеп”, “Сумно”, “Газета по-київськи”, Радіо “Ера”, “Друг читача”, “Портал Українця”, Громадянська мережа ОПОРА.

Організатор: Оргкомітет Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха”

Битва за Київ. Новий теракт на Андріївському

300 заручників у підвалі галереї

Вівторок, 27-те листопада, 11.30, конференц-зала УНІАН, вул. Хрещатик, 4.
Четверта і остання прес-конференція в межах підготовки до
Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха”.

Надзвичайні Збори «Україна – зона культурного лиха» відбудуться 30 листопада, в п’ятницю, о 12.00 в Культурно-Мистецький Центр Києво-Могилянської Академії, що на вул. Іллінська 9. Реєстрація учасників та більше інформації на сайті cultura.net.ua. Приходьте!

У списку кандидатів на внесення до Чорного списку ворогів української культури зміни:

Видалено кандидатуру

Лаби Володимира Степановича, Голови правління Тендерної палати України. Підстава – конфлікт з Парламентською бібліотекою врегульовано за ініціативою Тендерної палати.

 

Додано кандидатуру

Лавриновича Олександра Володимировича, Міністра юстиції. Підстава – Лист № 18-9-1437 від 15.02.2007 р., який визнає Указ Президента України “Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні" таким, що втратив чинність. Результат – Указ не виконано. Особливий цинізм полягає в тому, що це відбулося на самому початку Року української книжки.

 

Додано кандидатуру

Романенка Євгена Олександровича, голови Подільської районної ради м. Києва. Підстава – Розпорядження № 1495 від 20.12.2006 про припинення договорів оренди приміщення з Асоціацією Артгалерей України та Асоціацією діячів сучасного мистецтва України. Наслідки – рейдерська атака на приміщення, захоплення 300 робіт сучасних українських художників.

 

Додано кандидатуру

Уманця Анатолія Опанасовича, заступника голови Подільської РДА м. Києва. Підстава – лист № 1371 від 31.05.2007 про виселення Асоціації діячів сучасного мистецтва. Наслідки – рейдерська атака на приміщення.

 

Додано кандидатуру

Шевчука Євгена Євгеновича, начальника управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, Шевченківської районної в м. Києві ради. Підстава – лист № 78-327-00958 від 23.11.2007р про виселення художниці Беглярової з майстерні.

 

Багато хто переконаний, що класична музика залишилася в далекому минулому – разом із Лисенком чи Чайковським. Насправді ж вона розвивається й сьогодні, має вагомі творчі здобутки і потерпає від тих самих негараздів, що спіткали сучасну українську культуру загалом. Це і зазіхання на приміщення музичних інституцій, і корупція при розподілі матеріальних ресурсів, і безкультур'я, невігластво і хамство урядовців.

Так сьогодні навіть у Києві немає жодного великого концертного залу, що відповідав би сучасним критеріям. Національний симфонічний оркестр України - колектив, яким могла би пишатись будь-яка розвинута держава - не має власного приміщення і змушений тулитися в Національній філармонії, поряд із кількома іншими оркестрами. Для класичних концертів у столиці сяк-так пристосовані лише два-три зали, але кожен із них має істотні недоліки. В нестоличних містах-мільйонниках ситуація ще гірша, там подекуди узагалі нема де грати класичну музику.

В країні не існує жодного нотного магазину (ще років 15 тому вони були в кожному обласному центрі). Єдине в Україні спеціалізоване нотне видавництво практично припинило роботу. Натомість, в будь-якій європейській країні налічуються десятки, подекуди навіть сотні музичних видавництв, однак дістати їхні видання або компакт-диски провідних міжнародних фірм в Україні практично неможливо. Іноді твори українських композиторів - авторів нової класичної музики легше знайти в Берліні чи Парижі, ніж на батьківщині.

Сьогодні усім відомо, що деякі "заслужені артисти" заслуговують не на оплески, а на гнилі яйця чи помідори, а багатьох "народних артистів" не знає не тільки народ, але й вузьке коло спеціалістів. За умов корупції, відсутності громадського контролю і загального безкультур'я влади так звані "почесні звання" безнадійно девальвовані, тому їх навіть неможливо реабілітувати – краще скасувати взагалі.

Масштабний і престижний фестиваль класичної музики із виступами уславлених зірок, на які з різних країн з'їжджалися би шанувальники мистецтва, здатен утвердити імідж України не гірше від спортивного матчу. Саме так сталося в Польщі із її фестивалем "Варшавська Осінь", який ще в 60-70-і роки став еталоном того, як держава має дбати про сучасну музичну творчість. Однак подібний фестиваль немає де і немає кому проводити.

Рівню мислення наших політиків можна тільки дивуватися – щойно заходить мова про культуру, вони одразу починають розгортати якісь неймовірні попсові фестивалі у Палаці Україна, запрошують туди усіх фанерних артистів. А в цьому немає ніякого сенсу, тому що попса виживе і сама по собі.

Конфуцій колись сказав: “Послухайте, які мелодії грають в базарний день на ринку. Ця музика повністю відображає мораль, спосіб діяння і спосіб мислення країни”. Музика – дуже добре дзеркало для влади, тому що влада у нас регулює весь медіа-простір. Тут видно її психологію, її менталітет, її мораль.

Ми, українці, маємо дуже сильну пісенно-музичну традицію, може, одну з найпотужніших у світі, і її штучне утиснення – злочин перед світовою культурою.

Культурний простір – це в тому числі державність. І ми цей простір програли. Якщо ми не маємо свого ефірного простору, ми не маємо повноцінної державності. От чому у нас постійно під знаком питання державність.

Одним із ключових питань культурного простору є питання нерухомості. Саме через неї у 2007 році розгорнулася справжня “Битва за Узвіз”, яка сьогодні перетворилася на “Битву за Київ”.

Останні повідомлення з фронту: 17 листопада внаслідок підпалу загорівся будинок Спілки художників на Андріївському узвозі. Під час гасіння залито водою майстерні художників Олександра Найдена та Лесі Авраменко.

Раніше, у червні 2007 року, приміщення по вул. Андріївський узвіз, 22 постраждало від рейдерського наїзду із застосуванням фізичної сили, вибиванням вікон та дверей. У приміщенні Асоціації діячів сучасного мистецтва України нападниками захоплено 300 робіт сучасних українських художників. Приміщення Асоціація Артгалерей України захоплено повністю.

Приміщення унікального Музею однієї вулиці (вул. Андріївський узвіз, 2) виставлено на продаж Подільською райрадою. Майстерні художників по вул. Андріївський узвіз 10-Б віддано іншим орендарям.

У Шевченківському районі м. Києва виставлено на конкурс і негласно передано комерційним структурам зі зміною статусу та цільового призначення приміщення:

• приміщення «Галереї РА» (Молодіжна громадська організація), вул.. Б. Хмельницького, 32;

• приміщення галереї «Мистецький Курінь» (Громадська організація), вул. Пирогова, 10-г;

• приміщення галереї «Акварель» (Творча майстерня),

вул. Костьольна, 8.

Вимагають покинути свою майстерню відомого мистецтвознавця Ігоря Диченко.

Один з аргументів влади – що з художників вона отримує менше доходу. Але за останній рік орендна плата за майстерні зросла в 6-8 разів проти тої, що була раніше, і художники платять її.

Не дивлячись на це, брутально викинута з речами зі своєї творчої майстерні на вулиці Десятинній Ема Беглярова. Емма Беглярова – художниця, працює також в сфері кіно, її картини продають в художніх галереях Франції, Данії та Італії. Минулого року отримала премію «Золотий Орел». Беглярову безцеремонно вигнали. Їй викликали псих бригаду, потім виламували сокирою двері, потім з’ясувалося, що півтора роки тому її майстерню перевели з нежилого фонду в житловий і там прописалась якась жінка з дитиною. Її костюми, її роботи викидали в двері, потім скирдували на вантажівку купою, вивезли за квартал і викинули на бруківку. Як з’ясувалось згодом, нові господарі приватизували приміщення на Десятинній вулиці за ціною 12 гривень 15 копійок за квадратний метр!

Учасники прес-конференції:

1. Олег Скрипка – музикант, лідер гурту “ВВ”, організатор етнічного фестивалю “Країна Мрій”;

2. Ніна Матвієнко – співачка, Народна артистка України;

3. Олександр Щетинський – композитор, лауреат міжнародних конкурсів;

4. Петро Гончар – директор музею імені І. Гончара;

5. Тамара Лі – арт-критик, мистецтвознавець, куратор художніх проектів;

6. Євген Карась – галерист, голова Комітету "Культура проти вандалізму", президент Асоціації діячів сучасного мистецтва.

Модератори – письменники Брати Капранови.

Партнери: “Газета по-українськи”, “Україна молода”, “Дзеркало тижня”, “Майдан”, “Телекритика”, “Главред”, “Новинар”, “Українська правда”, “Молодь України”, “День”, “АРТ-вертеп”, “Сумно”, “Газета по-київськи”, Радіо “Ера”, Громадянська мережа “ОПОРА”, “Друг читача”, “Портал Українця”, “Український Тиждень”, “ПРО”, Портал “Justus”, “Промінь Просвіти”, “Сім'я і дім”, “Format.ua”, “Відлуння Віків”, “Український Формат”.

Організатор: Оргкомітет Надзвичайних Зборів “Україна – зона культурного лиха”.