Юрій Дикий
«Походи за освітою» або... болонська пудра вузівської автономії та демократії
(У 2010 році виповнилося 150 років із часу виходу в світ «Історії одного міста» М. Є. Салтикова-Щедріна).
«Усіх війн «за освіту» було чотири... Найзапекліша, зумовлена плітками про Академію, тривала лише два дні, інші три — не більше кількох годин...
...Саме у той час, як на сміх, у Франції спалахнула революція, яка дала зрозуміти, що «освіта» корисна тільки тоді, коли вона має характер неосвіченост».
Вибране з глави «Війни за освіту».
«Біда Росії не в дорогах і не в дурнях, а в дурнях, що вказують дорогу».Невідомий автор
Салтиков-Щедрін — вітчизняний Нострадамус? Спалах нинішніх «війн за освіту», в епоху нашої європеїзації, по суті, щедрінська парадигма штибу «коня кують, жаба лапу підставляє». Нинішні «градоначальники», «помпадури і помпадурші» начебто пророче виписані літературним класиком. Їх портрети миготять у ток-шоу, публікаціях у ЗМІ, а «діяння» вершаться серед владних гілок в хащах елітного заповідника. Усім їм, як і нашій провідній громадськості, не завадило б перед рейтинговим «топ-гоп» знайти том Салтикова-Щедріна — авось допоможе не побачити себе серед нащадків стародавнього народу, іменованого «головотяпами».
«Головотяпам...
(У 2010 році виповнилося 150 років із часу виходу в світ «Історії одного міста» М. Є. Салтикова-Щедріна).
«Усіх війн «за освіту» було чотири... Найзапекліша, зумовлена плітками про Академію, тривала лише два дні, інші три — не більше кількох годин...
...Саме у той час, як на сміх, у Франції спалахнула революція, яка дала зрозуміти, що «освіта» корисна тільки тоді, коли вона має характер неосвіченост».
Вибране з глави «Війни за освіту».
«Біда Росії не в дорогах і не в дурнях, а в дурнях, що вказують дорогу».Невідомий автор
Салтиков-Щедрін — вітчизняний Нострадамус? Спалах нинішніх «війн за освіту», в епоху нашої європеїзації, по суті, щедрінська парадигма штибу «коня кують, жаба лапу підставляє». Нинішні «градоначальники», «помпадури і помпадурші» начебто пророче виписані літературним класиком. Їх портрети миготять у ток-шоу, публікаціях у ЗМІ, а «діяння» вершаться серед владних гілок в хащах елітного заповідника. Усім їм, як і нашій провідній громадськості, не завадило б перед рейтинговим «топ-гоп» знайти том Салтикова-Щедріна — авось допоможе не побачити себе серед нащадків стародавнього народу, іменованого «головотяпами».
«Головотяпами ж прозивалися ці люди тому, що мали звичку «тяпати» головами у все, що не трапилося б на шляху. Стіна попадеться —- об стіну тяпають; Богу молитися почнуть — об підлогу», — журився Щедрін у розділі «Про походження глуповців».
«Літописцем» в історії міста Глупова описано події за півстолітті. Не менше тягнуться реформаторські потуги вітчизняної освіти, включаючи наше незалежне двадцятиріччя. І хоча панує мантра — про висоти «радянського освіти», все ж помітні дуже драматичні суперечності, не позбавлені явного управлінського головотяпства. На щастя, досягнення окремих вітчизняних шкіл все ж періодично виникали, але швидше не «за», а «всупереч» бюрократичним «прозрінням». Інколи пробиваючись крізь «казенний бетон», успіх освіти в окремій галузі щонайменше персоніфікований з титанічними зусиллями конкретних видатних особистостей. Малоосвічена масова свідомість звично співвідносила будь-який прогрес з правлячою системою і вождями.
Прикладів не позичати. Ляпи Сталіна у фізиці, генетиці, кібернетиці, медицині... Їхній -трагічний підтекст густо покривався ідеологічною глазур´ю лозунгів на кшталт: «Народу, який найбільше читає». Головне завдання партії в «гонці озброєнь» і зміцнює імідж «передової народної держави», успішно прикривала трагізм репресій, а вождь спритно підхоплював необхідні ідеї «знизу» на противагу апаратного оточення, розуміючи, що атомну бомбу чиновник не створить і концерти в Парижі замість Ойстраха та Гілельса не зіграє. Його обізнаність про стан справ у тоді ще не настільки численних вузах, творчих спілках та наукових центрах, і локалізація чиновницького втручання «в святая святих» діяльності професіоналів, на тлі інтересів нинішньої правлячої верхівки, щиро вражає.
Історія появи відомого Московського фізико-технічного інституту з надр фізико-технічного факультету, і не менш знаного МДУ ім. М. В. Ломоносова, — переконливі приклади для апологетів відмінних оцінок радянської освіти в цілому.
«ФТФ разюче відрізнявся від радянської вищої школи того часу. Цей факультет МГУ одним лише фактом свого незалежного існування заважав спокійно жити сучасній освітянській спільноті СРСР. Дуже різко цей контраст відчувався саме в університеті. / ... / Фізтех був створений указом Сталіна, але з проекту П. Л. Капіци. Це знали всі, хто був пов’язаний із освітньою справою. Вищий навчальний заклад принципово нового типу не може бути інкорпорованим в існуючі освітні структури...».
Не менш примітна історія виникнення дитячих спеціальних музичних шкіл-десятиліток із ініціативи професора-одесита П. С. Столярського, підхоплена Сталіним , що відкрила світу унікальну освітньо-виховну систему, яка не має і сьогодні аналогів за результатами підготовки блискучих музикантів.
Чиновники ж «в суху» програвали талановитим професіоналам у творенні освітньої справи. Але завжди відзначалися своїм адміністративно-реформістським руйнуванням.
Залишається прояснити — у чому ж «заслуги» радянської управлінської системи?
Генезис гіпермаркетів освіти В. П. Елютін, що змінив у 1954 році сталінських міністрів вищої освіти СРСР — сільськогосподарського хіміка С. В. Кафтанова (1946—1951 рр.) і біолога В. Н. Столєтова (1951—-1953), реорганізовує відомство в червні 1959 року в міністерство вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, залишаючись його господарем протягом 26 років (до 1985 року). Кількість вузів у країні з 1914 р. (105) до 1975 р. (856) зросла не вдвічі і не втричі, а склала співвідношення 1:8,5. Тільки в Україні до 1975 р. вже функціонувало 142 ВНЗ.
Постсталінські вожді, спустивши на рівень профільного міністра В. П. Елютіна і його чиновників, відповідальність за розвиток подальших поколінь, перестали чути голоси славних «фізиків і ліриків», котрі потонули в фанфарних гаслах з´їздів і ювілеїв. Інтелектуальний «результат» з СРСР 70-х (другий після ленінського 1922 р.), ненадовго струснув адміністративний ресурс в назрілу необхідність термінових управлінських рішень. Проте спроби «реформаторських» експериментів були приречені усталеними «принципами» чиновницького «активу», здатного до ідеологічної тріскотні і показухи, а не системного аналізу і важкої роботи. Кризові наслідки продовжувались, перебудова 1985 це наочно продемонструвала, руйнівні наслідки яких і сьогодні тривожать пострадянський простір.
Прихід до влади в 1985 році нового міністра ВССО СРСР Г. А. Ягодина, зусиллями якого через три роки ще дужче розширився Державний комітет СРСР з народної освіти (на базі Міністерства освіти УРСР, Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР та Державного комітету СРСР з професійно-технічної освіти); здавалося б, показав всю неспроможність обраного шляху централізації та уніфікації освіти в чиновницьких руках. Через «освітній гіпермаркет», що ввібрав в себе структури від яслів і дитсадків до аспірантур вузів більшості галузей народного господарства, бюрократія цілком перемогла і підпорядкувала собі професіоналів, позбавивши їх самостійності і відповідальності, привчаючи до інфантильного послуху, а не розвитку творчої думки.
У незалежній Україні республіканським правителям радянської генерації, так само було не до питань освіти, оскільки республіканські структури, що дісталися в спадщину національним глуповським чиновникам, були аналогічні всесоюзним. Аналізувати і реформувати «спадок» ніхто не збирався. Розросталися відомства «освіти», охоплюючи всі без винятку галузі освіти — військову, медичну, сільськогосподарську, художню.., прагнучи до їх загальної уніфікації. А якщо до цього додати невиправдане зростання кількості ВНЗ, що досягло цифри 372 до цього часу, то прямий збиток у якості підготовки фахівців ріс паралельно потребі у масовці з викладацьких кадрів. «Не до жиру бути б живим», роздумував начальницький чиновник, плодяться нормативні документи, щоб «поліпшити і поглибити» просвітництво.
Чим не «стратегія» щедрінського градоначальника Бородавкіна, який писав проект «О вящшем армии и флотов по всему земли лицу распространении, дабы через то возвращение (sic) древней Византии под сень росийския державы учинить».
Підкидаючи президентам ідеї максимальної централізації системи освіти та її законодавчого закріплення, бородавкіни прагнули і продовжують прагнути підім´яти під «дах» МО всі без винятку вузи.
«Болонський похід» когорти глуповських «академій» — Спершу з Візантією покінчимо-с, — мріяв Бородавкін, у поданні якого «вигон і землі Візантії та Глупова були настільки суміжні, що візантійські стада майже постійно змішувалися з глуповськими...».
Перейнялися суміжною європейською «просвітою» (за відсутністю інших суміжних можливостей) президенти Л. Кучма і В. Ющенко. Щоправда, не в оригіналі європейких умов і можливостей, а в аматорських ілюзіях міністрів МОН та інтерпретації їх «столоначальників», переконаних у необхідності в подальших централізаціях, уніфікаціях і усереднюваності законодавчих рухів по-глуповськи (а не європейському). Мабуть, у них, як і в Бородавкіна, «у числі... потреб перше місце займала, звичайно, цивілізація, чи як він сам визначав це слово, «наука про те, коли кожному доблесному синові Російської Імперії необхідно бути твердим у скорботах».
Перебуваючи в полоні міфів про виняткову міцність системи радянської освіти, «реформатори» кинулися спритно згладжувати нерозв´язні суперечності між своїм безглуздим адмініструванням та окремими школами, які історично склалися, збудовані видатними особистостями.
Школа Києво-Богоявленського братства (заснована 1632 р.) і школа Києво-Печерської лаври (1631 р. заснування), які згодом були об´єднані і реорганізовані в Києво-Могилянську колегію, а з 1701 —- академію, не були бездумними копіями шкіл західного зразка. Може тому і сьогодні Могилянка — кістка в горлі ненажерливих МОН?
На початку нинішнього століття авторитетна громадськість Росії стала помічати зростаючий дисбаланс — між можливістю придбання знання «спеціального» і всезростаючого «загальноінформаційного». Далі визначився злам пріоритетів операційних модулів і кредитів, отриманих та налагоджених в Європі. Проте, головною втратою слід було б вважати вельми відчутне виснаження особистісно-творчого потенціалу науково-педагогічного активу, спонукання до адміністративного послуху замість творчої роботи.
Природно зростаюча потреба оновлення освіти, раніше розвивалася професіоналами зсередини тієї чи іншої спеціалізації і піднімала рівень наукової чи художньої школи, для сучасних чиновників стала вторинною, ба навіть чужою. Для нових міністрів і підлеглих їм ректорів, які сповідують noblesse oblige, терміново імпортована «болонська система» та її бездумне впровадження в усі без винятку сфери освіти, буквально заморозила необхідність еволюційного розвитку у минулому провідних галузей знань. Порожнім звуком виявився незатребуваний десятиліттями, який складався в протиріччях як позитивний, так і негативний, досвід радянської освітньої системи, давши останньому небувалий «карт бланш» злоякісного розвитку..
Ректорська більшість слухняно прийняла сторону міністерських «реформаторів», де роздаються «направо-наліво» національні блага та визнання. За кадром залишилися сумнівна акредитація вузів і робота акредитаційних комісій, відповідальних за стандарти освіти; ГЕК поступово стали функціонувати за принципом — «ти мені, я тобі»; більшість ректорів, двічі згуртованих в регіональні та державні ради, слухняно схвалювали «парад реформ». У результаті: законодавчо деклароване самоврядування і автономія вузів успішно вмонтувались в ректорський культ, а болонські-університетські «кліматичні» умови західної освіти наполегливо прищеплювалися в суворих кризових умовах національних університетів, що не володіють навіть ознаками демократичних інстинктів.
Між тим, контрастне зіставлення західних та національних університетів у полярних один одному матеріальних і потенційних можливостях, — лише один бік проблеми управління освітою. Васькіно-Стаськіним МОН, очевидно, провалювали освітню реформу, а сьогодні зберігають «хорошу міну при поганій грі» рядами — «пиляйте, Діма, реформи, пиляйте, вони «золоті». «Університетська хартія» знадобилася їм для її повсюдного розповсюдження навіть на мінімалістські художньо-творчі вузи.
Західні колеги з художнього цеху завжди захоплювалися старанно вибудуваною унікальною системою вітчизняних майстерень художників, музикантів, режисерів etc., де на одного найвищого рівня викладача припадало всього кілька студентів, а не кілька десятків, як у справжніх університетах.
Можливо, тому-то й знадобилося вилучити з лексикону нашої освіти — школи, студії, майстерні, консерваторії, замінивши їх університетами та академіями.Подумаєш, школа-студія МХАТ Станіславського, майстерні ВГК, Паризька або Московська консерваторія з їх світовими авторитетами.
Хіба їм відомо, що для заснування Петербурзької консерваторії у 1862 році А. Г. Рубінштейну знадобилося найскладніших 15 років, щоб вивчити «за» і «проти» вже налагоджених систем вищих музичних навчальних закладів Європи. Не скопіював Рубінштейн те дітище геніального Ліста — Веймарську Hochschule für Musik, яка протистоїть музично-освітнім догмам визнаних європейських музичних вузів. Він болісно створював новий вітчизняний тип вищого навчального закладу — Петербурзьку консерваторію, пріоритет якої за півтора століття отримав визнання всього світу, аж до кінця ХХ століття.
До честі, професури Московської та Петербурзької консерваторій, вони врятували і зберегли прославлені імена своїх вузів, не підкорившись статусним «поняттям». Але у наших чиновників пріоритети зовсім інші. У їхньому розумінні всі «утворюється» набагато швидше і кількісно вражаюче. Тип вузу — консерваторія не звучить для них переконливо. Українські глуповці, оголосивши війну консерваторському духу братів Рубінштейнів, поставивши під удар панування творчої атмосфери музичної практики, знищили і саме ім´я. Ну, що це за звання — «ректор консерваторії»?! Тоді як — «Ректор академії» — на додачу і академік, плюс всі «навороти» адміністративно додають регалій (вельми накладних для бюджету країни).
Породивши повну девальвацію державних нагород, ступенів і звань, які роздають з панського плеча міністрів та ректорів своїм провідникам загальнонаціонального холуйства, а не від творчо незалежних фахівців, ми впевнено рухаємося вперед до перемоги комунізму ректорського і його повної автономії від цілей і завдань освіти. Залишається уточнити вартість утримання для бюджету держави цих «передовиків», об´їдають платника податків разом з «якістю» наданих йому освітніх послуг.
«Даєш масову універсіаду», — і в дамках. Укрупнився на десять тисяч учнів (не обов´язково розумних і талановитих) голів, де «все змішалося» за спеціалізаціями в МОНівскіх установах, і, ніби як би підправили нісенітницю недавнього відкриття «глуповських академій» з національними статусами. Звичайно ж, нинішні президенти, міністри та ректори не рівня якимось Ліста, а тим більше Рубінштейна та Капіца, як і іншим незалежним професіоналам своєї справи.
Тому і встановилося в трактуваннях МОН, що «музикантом можеш ти не бути, а от «вченим» бути зобов´язаний!» — наукові звання та ступені у них «як у людей!».
«…Когда глуповцы древних Платонов и Сократов благочестием посрамляли, ныне же не токмо сами Платонами сделались».
Ректор ректору око не виклює Хіба не для них вузівська автономія, що річка для щук. Заклики до хрипоти до «демократизації», «самоврядування», «автономії» вузів, а на ділі – криміналізація освіти, яка успішно базується на фіктивному самоврядуванні вузів — з одного боку, і спекуляцією автономії — з іншого.
Хотілося б зустріти навчальний заклад, у статуті якого виконується пункт 1, статті 37 («Органи Громадського самоврядування у вищих НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ», Закону «Про вищі навчальні заклади»), де «вищим колегіальним органом Громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є Загальні збори» (виділено мною — Ю. Д.), а не те, що повсюдно практикується ректорами «(Конференція) трудового колективу», в Законі взята в дужки, а на практиці закриває загальні збори, така собі безпрограшна адміністративна фора.
Кому це вигідно — колективам чи адмінресурсу міністерств укупі з ректорами? Цей пункт, як і Статут вузу, колективи, як правило, не обговорювали і не приймали «загальними зборами», хоча папери цих міфічних «зборів» можутьіснувати.
Чи зацікавили міністерства ці дивні тенденції вузівської демократії? Можливо, вивчили хочаб одне соціологічне опитування про горезвісні «схеми» вузівського самоврядування та його наслідки?
Сфабриковані ректорами та їх помічниками «конференції», не без допомоги «своїх» профспілок, дали їм необмежені права діяти від імені всього колективу і в своїх інтересах. Міністерські ж представники з радістю уникають непотрібних дискусій з небезпечною для них професійною громадськістю.
Вибори мерів, депутатів і самого президента можна (!) провести всенародно на виборчих дільницях. А вибори ректора загальними факультетськими або кафедральними зборами провести ніяк не виходить (?!).
З чого б це? Зрозуміло, що вузівська справжня демократія і феодалізм ректорського корпусу – явища несумісні для європейського самоврядування, так як не формуються адміністраторами «зверху». Тому наш ректор-кріпосник завжди буде гратися в «ректорську демократію і автономію», а не автономію вузу і його демократичний устрій. Чи розуміють протестуючі студенти, на «чий млин ллють воду», і якої автономії вимагають, при панівній феодально-ректорській системі? Чи не спровоковані вони своєю наївністю?
І ще питання — чи потраплять вони завтра в органи студентського самоврядування, чи в «чорні списки» начальства? Як відомо, «ректор ректору око не виклює!» — «Поради ректорів» і їх «Поради» при міністрах і вище, суттю є прорадянські суспільні інститути, до європейських і не наближаються, у яку болонську мантію їх не одягай. І потрібні вони для одностайної підтримки своїх державних власників — міністерств, в їх подальших бюрократично-законодавчих забавах, перевиховуючи вузівську професійну громадськість в біомасу клерків від освіти, для нашвидку пришитих «білими нитками» болонських лейблів в новоспечених дипломах бакалаврів і магістрів.
«... Глуповці беззаперечно підкоряються капризам історії і не надають ніяких даних, за якими можна було б судити про ступінь їх зрілості, в сенсі самоврядування; навпаки, вони кидаються з боку в бік, без жодного плану, наче гнані підсвідомим страхом».
Нормативне узагальнення та уніфікація вищої освіти, безперервно втискується в проекти «Законів про виші», таку собі казково-законодавчу «рукавицю», ігноруючи накопичені і невирішені проблеми насущного багатогалузевого оновлення у медиків, військових, аграріїв, педагогів etc., дуже стурбованих специфікою, яка є в їх власній «парафії». Загальнонаціонально уніфіковане «болонське холуйство» ректорського активу, цією специфікою не стурбоване. Критично продумана і ретельно підготовлена професійною громадськістю адаптація болонських ініціатив в кожній галузі освіти опинилася за бортом проведених реформ — такий сумний підсумок нашого «болонсько-оболванського» десятиліття, криза якого («краще пізно, ніж ніколи») потрапила в поле зору «прозрілих» нардепів.
Тому й «не туди йдемо, товариші», законодавці!
«А ви, друзі, як не сідаєте...» Національний болонський «лоходром» і заклинання про «довіру» до нього з перших вуст держави, аж ніяк не сугестували професійну громадськість, а скоріше навпаки, максимально знизили планку довіри до проведених «реформ». Та й не всі можновладці сомнабулічно слідували президентським доктринам. Ще в 2004 році міністр охорони здоров´я України А. Підаєв у своїй книзі «Болонський процес в Європі» (Підаєв А., Передерій В., 2004), стверджував про можливість адаптації болонських угод та їх успіху тільки за умови «довіри» Заходу до нашої освітньої системи. Але хіба за минулі шість років підписання «болонської декларації» наша бюрократія не виконала величезну роботу по впровадженню цієї дискредитації.
І якби наші соціологічні служби більш серйозно зайнялися вивченням і аналізом причин падіння довіри до керуючої верхівки не тільки осітньої системи, а й після помаранчевої революції, ми отримали б анамнез «кроку вперед» демократичних «змін» 2004 року, які ковзали на поверхні соціуму; і «два кроки назад» в справжньому становленні громадянського суспільства.
Поради, створювані при кріслах президентів, прем´єр-міністрів, міністрів та інших адміністраторів, з їхніми, м´яко кажучи, рекомендаційними функціями, не показали суті інтересів громадянського суспільства, як показали наслідки проведених Універсалів, Форумів, Слухань...
Ще не спромоглися чотири президенти «двадцять років потому», чотири міністри МОН «десять років потому» реально вникнути у витоки проведених кризових реформ незалежної держави, зокрема, в освітній системі. Побавившись деклараціями про наміри, шлях яких давно визначений мудрими головами в сумному напрямку, влада, стоячи на голові догори дригом, бачить дійсні стосунки (темна кімната — камера обскура), вигідні їй і приближеній до неї «громадськості». Пора б їм переміститися на ноги справжнього народовладдя, виконуючи свої прямі конституційні обов´язки, оскільки «перебіжки» політичних і державних персонажів на корупційному владному подіумі знайшли аж надто одіозне звучання:
«Пожалуй, — говорят: возьми на час терпенье,
Чтобы Квартет в порядок наш привесть:
И ноты есть у нас, и инструменты есть;
Скажи лишь, как нам сесть!»
И «…пуще прежнего пошли у них разборы и споры. Кому и как сидеть».
(І. А. Крилов. Байка «Квартет»)
Finita la... еліта Підтвердження всьому сказаному —колекція грубих порушень ректорату ОДМА ім. А. В. Нежданової за останнє десятиліття. Маючи безліч рішень українських судів — і за наклеп, і за незаконні звільнення (всього не перелічити, включаючи відкриті переслідування студентів) МКТ та МОН і «бровою не повело». Тільки рішення судів усіх інстанцій по наклепницьких діях 29 членів Вченої Ради ОДМА ім. А. В. Нежданової щодо двох професорів, які висловили альтернативну думку діям ректора і його дружини, пряме і, на жаль, не єдине свідчення «здоров´я» вищого адміністративного ресурсу.
Але квартет міністрів МОН, як і міністрів МКТ, звично лікують хвороби відписками, законодавчими і нормативними актами, нібито застосовуючи для цього болонсько-європейську систему оздоровлення. А «захворювання» про страшний діагноз свідчить — про «корупційний сифіліс» управління, який заражає все суспільство. Косметично покриваючи болонською пудрою понівечений фейс освіти, практикуючі «лікарі-реформатори» переконують себе і громадськість, що європейський роботодавець це каліцтво не розгледить і повірить диплому-довідці про «здоров´я» українських освітніх послуг. Немає потреби наводити статистику публікацій у ЗМІ, передач ТБ і радіо (тільки по Одесі їх важко підрахувати), виступів, колективних та індивідуальних «звернень трудящих і учнів». Але чим більше і довше штормить, тим більше сигналів SOS, тим незворушніше життя в «заплавах» високих кабінетів, де проектуються «громадські слухання», конференції з номенклатурної рецептури реформування освіти.
«...В Глупові, завдяки вивезеному з Парижа духу вільнодумства, благоденство в значній мірі ускладнилося пустощами. Немає заперечень, що можна і навіть мають давати народам можливість їсти від плоду пізнання добра і зла, але потрібно тримати цей плід твердою рукою і причому так, щоб можна було повсякчас відняти його від занадто ласих вуст». Глава ХІІ «Поклоніння мамоні і покаяння».
Остаточне розмежування між верховними управлінцями освітою і розсудливим професорсько-викладацьким активом вузів відбулося досить давно. Не злічити критичних публікацій в тижневику «Дзеркало тижня», інтернет-газеті «Українська правда» тощо. На жаль, їх «їх голос у пустелі» не пробиває віконні склопакети резиденцій.
Статті братів Капранових мали б стати тією «краплею, що переповнила чашу» перезбудженого (не тільки студентського!), професійного активу вузів.
«МИ, ЯК РОБОТОДАВЦІ, ВИСЛОВЛЮЄМО НЕДОВІРУ УКРАЇНСЬКІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ», — пишуть Віталій та Дмитро Капранови. «МИ — БАТЬКИ, НЕ МОЖЕМО ДОВІРЯТИ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ТОМУ ЩО ЦЕ — лоходром», «МИ ВИСЛОВЛЮЄМО НЕДОВІРУ НАШІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ ЯК ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ», — резюмують вони анамнез наболілого.
При такому діагнозі автономія тоталітарних вузівських систем – нонсенс, здатний остаточно поховати будь-які спроби елітного відродження нашої нації, якому вже сьогодні можна сказати «finita la... еліта».
Питання не тільки в тому, скільки продано-куплено дипломів, ступенів і звань, скільки накопичено нормативних актів та прийнято Законів, які повсюдно не виконуються насамперед їх авторами, і навіть не в конституційних правах громадян України, оскільки це питання риторичні. Що така система «сама себе з´їсть», разом із залишками«славного минулого», і що ці проблеми зависли над прірвою втрати національної безпеки, сумнівів немає ніяких. Коли? З якими наслідками? А головне, ЗАВДЯКИ КОМУ конкретно, пора вже визначатися. Хоча б у порядку порятунку — негайно.
Така Україна не гідна проводити Євро 2012
Читати статтю повністю
тут...
Читати статтю повністю
тутУстановчі збори в Міністерстві культури перенесено!
До уваги представників інститутів громадськості!
В зв'язку з реорганізацією Міністерства культури і туризму України установчі збори по формуванню Громадської ради при Міністерстві, що мали відбутися 29 грудня 2010 року з 10-00 до 12-00 за адресою:
м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102, переносяться на перший квартал 2011 року.
Місце та час проведення зборів буде повідомлено додатково.
Відповідальна особа:
Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація:
тел. 235-22-33,
e-mail: press@mincult.gov.ua....
До уваги представників інститутів громадськості!
В зв'язку з реорганізацією Міністерства культури і туризму України установчі збори по формуванню Громадської ради при Міністерстві, що мали відбутися 29 грудня 2010 року з 10-00 до 12-00 за адресою:
м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102, переносяться на перший квартал 2011 року.
Місце та час проведення зборів буде повідомлено додатково.
Відповідальна особа:
Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація:
тел. 235-22-33,
e-mail: press@mincult.gov.ua.
Хочеш реально впливати на культурну політику держави?
29 грудня о 10:00 в приміщенні Міністерства культури і туризму України (м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102) розпочнуться установчі збори інститутів громадянського суспільства по обранню нового складу громадської ради при Міністерстві. Про це повідомив офіційний сайт Міністерства культури і туризму.
До заяви додаються: рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності); біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства; копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства; інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.
Приклади цих та інших документів доступні за посиланням – http://gromrady.org.ua/materialy/dlya-ohs
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОДАЧІ ЗАЯВОК 20 ГРУДНЯ 2010 р. ВКЛЮЧНО.
Час проведення установчих зборів: 29 грудня 2010 р. з 10:00 до 12:00.
Відповідальна особа: Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація: тел. 235-22-33, e-mail: pr...
29 грудня о 10:00 в приміщенні Міністерства культури і туризму України (м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102) розпочнуться установчі збори інститутів громадянського суспільства по обранню нового складу громадської ради при Міністерстві. Про це повідомив офіційний сайт Міністерства культури і туризму.
До заяви додаються: рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності); біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства; копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства; інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.
Приклади цих та інших документів доступні за посиланням – http://gromrady.org.ua/materialy/dlya-ohs
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОДАЧІ ЗАЯВОК 20 ГРУДНЯ 2010 р. ВКЛЮЧНО.
Час проведення установчих зборів: 29 грудня 2010 р. з 10:00 до 12:00.
Відповідальна особа: Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація: тел. 235-22-33, e-mail: press@mincult.gov.ua.
В разі потреби в додаткових консультаціях щодо створення громадських рад (згідно з постановою КМУ № 996) звертайтеся також до громадського консультанта – Тарасa ГАТАЛЯКA (ГО “Громадянська мережа “ОПОРА”, terry[at]opora.org.ua), а також телефонуйте на “гарячу лінію” – (044) 592 98 31
Хочеш реально впливати на культурну політику держави?
29 грудня о 10:00 в приміщенні Міністерства культури і туризму України (м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102) розпочнуться установчі збори інститутів громадянського суспільства по обранню нового складу громадської ради при Міністерстві. Про це повідомив офіційний сайт Міністерства культури і туризму.
До заяви додаються: рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності); біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства; копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства; інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.
Приклади цих та інших документів доступні за посиланням – http://gromrady.org.ua/materialy/dlya-ohs
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОДАЧІ ЗАЯВОК 20 ГРУДНЯ 2010 р. ВКЛЮЧНО.
Час проведення установчих зборів: 29 грудня 2010 р. з 10:00 до 12:00.
Відповідальна особа: Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація: тел. 235-22-33, e-mail: pr...
29 грудня о 10:00 в приміщенні Міністерства культури і туризму України (м. Київ, вул. І.Франка, 19, кімн. 102) розпочнуться установчі збори інститутів громадянського суспільства по обранню нового складу громадської ради при Міністерстві. Про це повідомив офіційний сайт Міністерства культури і туризму.
До заяви додаються: рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності); біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства; копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства; інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.
Приклади цих та інших документів доступні за посиланням – http://gromrady.org.ua/materialy/dlya-ohs
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОДАЧІ ЗАЯВОК 20 ГРУДНЯ 2010 р. ВКЛЮЧНО.
Час проведення установчих зборів: 29 грудня 2010 р. з 10:00 до 12:00.
Відповідальна особа: Довга Ельвіра Юріївна – секретар ініціативної групи.
Додаткова інформація: тел. 235-22-33, e-mail: press@mincult.gov.ua.
В разі потреби в додаткових консультаціях щодо створення громадських рад (згідно з постановою КМУ № 996) звертайтеся також до громадського консультанта – Тарасa ГАТАЛЯКA (ГО “Громадянська мережа “ОПОРА”, terry[at]opora.org.ua), а також телефонуйте на “гарячу лінію” – (044) 592 98 31
Віктор Луцький
STOP Євро 2012
Загальний економічний аналіз проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
1. Прогнозні обсяги прямих витрат з підготовки та проведення «Євро 2012 – Україна»
згідно Державної цільової програми, що затверджена постановою КМУ від 14.04.2010 № 357 «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (зі змінами)
Джерело: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=357-2010-%EF
Вид витрат/Прогнозні обсяги фінансування, млн. доларів США (Тут і далі розрахункові дані у доларах США визначені за середньорічним офіційним курсом гривні до долара США, планові дані на 2011-2012 рр. визначені за курсом 1 дол. США = 8,0 грн.)
Витрати з підготовки та проведення «Євро 2012 – Україна» згідно Державної цільової програми, загалом: 18 635,2
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 12 939,88
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу, міжнародна технічна допомога) 5 695,32
у тому числі по групах витрат:
1. Витрати на спортивні об’єкти та...
Загальний економічний аналіз проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
1. Прогнозні обсяги прямих витрат з підготовки та проведення «Євро 2012 – Україна»
згідно Державної цільової програми, що затверджена постановою КМУ від 14.04.2010 № 357 «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (зі змінами)
Джерело: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=357-2010-%EF
Вид витрат/Прогнозні обсяги фінансування, млн. доларів США (Тут і далі розрахункові дані у доларах США визначені за середньорічним офіційним курсом гривні до долара США, планові дані на 2011-2012 рр. визначені за курсом 1 дол. США = 8,0 грн.)
Витрати з підготовки та проведення «Євро 2012 – Україна» згідно Державної цільової програми, загалом: 18 635,2
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 12 939,88
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу, міжнародна технічна допомога) 5 695,32
у тому числі по групах витрат:
1. Витрати на спортивні об’єкти та інфраструктуру, а також інші напрямки спеціально для Євро-2020 - 2 132,33
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 1 086,96
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу, міжнародна технічна допомога) 1 045,37
у тому числі по напрямках витрат:
- Будівництво нових та реконструкція діючих стадіонів, облаштування функціональних зон та прилеглих територій 1 398,61
- Будівництво нових, реконструкція та дооснащення діючих тренувальних баз 130,33
- Облаштування пунктів пропуску через державний кордон 82,54
- Забезпечення громадського порядку 66,07
- Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності УЄФА та його комерційних партнерів 0,79
- Створення умов для роботи ЗМІ 383,71
- Будівництво, реконструкція та створення належної інфраструктури, розроблення спеціальних -туристичних маршрутів 36,88
- Забезпечення випуску сувенірної продукції, путівників, географічних карт, їх розповсюдження 15,78
- Створення атмосфери футбольного світа, облаштування фанзон 12,35
- Підготовка та перепідготовка обслуговуючого персоналу 5,27
Примітки до 1 групи витрат:
* На поточний момент у Програмі в напрямку витрат «Будівництво та реконструкція діючих стадіонів...» закладені витрати по реконструкції НСК «Олімпійський», 69 тис. місць, у розмірі 3266,34 млн. грн. (428,54 млн.дол.США). В той же час не виключене майбутнє збільшення кошторису: так у відповідь на питання «Газети по Київські» щодо обґрунтування чергового підвищення кошторису «Олімпійського» Віце-прем’єр з підготовки України до Євро-2012 Б. Колєсніков відповів: «Смета не может быть ниже 3,9 млрд. и выше 4,5 млрд. гривен. Сейчас, чтобы работу не останавливать, она утверждена на уровне 3 млрд.»
Джерело: http://mycityua.com/articles/interview/2010/08/31/015301.html
Ще одне посилання щодо оголошення Колєсніковим орієнтовної вартості реконструкції «Олімпійського» - 500-550 млн. дол. США:
http://www.ua-ootball.com/ukrainian/euro2012/4ca09add.html
* Інформація для порівняння вартості реконструкції діючих та спорудження нових стадіонів:
- «Донбас-Арена», Україна, спорудження під Євро-2012, 51,5 тис. місць, 1500 млн. грн. (284,5 млн.дол.США);
- «Дніпро-Арена», Україна, нове спорудження, 31,0 тис. місць, 800 млн. грн. (151,7 млн.дол.США);
- стадіон у м. Познань, Польща, спорудження під Євро-2012, 46,7 тис. місць, 236,4 млн.дол.США;
- стадіон FNB в м. Йоганнесбург («Соккер сити»), ПАР, реконструкція під чемпіонат світу з футболу 2010 року, 89 тис. місць, 211 млн. дол. США;
- стадіон Нельсона Мандели в м. Порт-Елізабет, ПАР, нове спорудження під чемпіонат світу з футболу 2010 року, 48 тис. місць, 270 млн. дол. США;
- стадіон Пітера Макабі в м. Пітсбург, ПАР, нове спорудження під чемпіонат світу з футболу 2010 року, 46 тис. місць, 150 млн. дол. США.
Джерело: http://www.ua-football.com/ukrainian/euro2012/4ca09add.html
http://www.ua-football.com/ukrainian/euro2012/4cab136d.html
2. Витрати на транспортну інфраструктуру для Євро 2012 - 11 801,43
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 11 248,28
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу) 553,15
у тому числі по напрямках витрат:
Проектування, будівництво, реконструкція та ремонт аеропортів; забезпечення розвитку аеропортів 1 556,07
Будівництво, реконструкція і ремонт залізниць 2 473,07
Вид витрат/Прогнозні обсяги, млн. доларів США*)
Будівництво, реконструкція, капітальний та поточний ремонт автомобільних доріг (міжміське сполучення)6 018,41
Забезпечення надання послуг громадського транспорту мм. Києва, Донецька, Львова, Харкова
1 205,43
Будівництво, реконструкція і ремонт ліній електропередачі 548,45
Примітки до 2 групи витрат:
* вартість ремонту автодороги на трасі Київ-Вишгород-Десна, яка веде до резиденції «Межигір’я», що виконується в рамках підготовки до Євро-2012 - 50 млн. грн.
Джерело: http://tsn.ua/ukrayina/ukravtodor-remontuye-dorogu-do-dachi-yanukovicha-na-vimogu-uyefa.html:
«16 км надміцного асфальту уклали за 50 млн грн – трохи менше, ніж виділено на ремонт усіх доріг Києва»
* вартість будівництва дороги в мисливському господарстві Сухолуччя (місце дозвілля В. Януковича) – 25 млн. грн. Джерело: http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/6/5113986/
* вартість ремонту під’їзду до державних дач Януковича, які знаходяться в Мухолатці, неподалік від Фороса, - 13,4 млн. грн.
Джерело: http://tsn.ua/ukrayina/dorogu-do-krimskih-dach-yanukovicha-vidremontuyut-za-13-milyoniv.html
3. Витрати на готельний напрямок для Євро-2012 - 4 255,00
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 164,38
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу) 4090,62
у тому числі по напрямках витрат:
- будівництво, реконструкція та переоснащення готелів, гуртожитків та прилеглих до них територій у мм. Києві, Донецьку, Львові та Харкові 4 255,00
4. Інші витрати для Євро-2012 - 446,44
у тому числі по джерелах фінансування:
- за рахунок державних коштів (бюджети, кошти державних підприємств) 440,26
- за рахунок інших джерел (кошти приватного капіталу) 6,18
у тому числі по напрямках витрат:
- Створення сучасних систем надання допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій 130,74
- Забезпечення надання необхідних медичних послуг 167,89
- Реставрація та ремонт пам’ятників культурної спадщини, національних заповідників, парків 139,53
- Забезпечення підготовки національної збірної з футболу 7,42
- Створення організаційних та правових умов для залучення інвестицій 0,86
Примітка:
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку та підготовки готельної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 8 липня 2010 року N 2468-VI внесені зміни до закону "Про оподаткування прибутку підприємств":
"Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від надання готельних послуг у готелях категорій "п´ять зірок", "чотири зірки" та "три зірки" у разі, якщо такі готелі (у тому числі новозбудовані чи реконструйовані або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд) були введені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року".
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
2. Прогнозні обсяги надходжень в економіку України від проведення ЄВРО 2012
Дані для порівняльного прогнозу:
1). фактичні надходження до економік країн-господарів ЄВРО
- ЄВРО 2004, Португалія - ~ 300 млн. дол. США
- ЄВРО 2008, Швейцарія - ~ 280 млн. дол. США
http://delo.ua/mneniya/blogi/zarabotaet-li-ukraina-evro-2012-142202/
2). очікування Польщі від ЄВРО 2012 - 300 млн. дол. США
http://www.unian.net/rus/news/news-399322.html
3). прогноз українських економістів-науковців (Голова Всеукраїнського союзу вчених-економістів, доктор економічних наук, Олександр Кендюхов) ~ 300 млн. дол. США
http://www.stakhanov.org.ua/regnovosti/8344-dlya-ukrainy-provedenie-evro-2012-budet-pirom-pered-chumoj.html
Повний текст інтерв’ю: http://ostro.org/news/article-119583/
4). прогноз української влади:
- очікуваний результат від виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення ЄВРО 2012 згідно Постанови КМУ № 357 від 14.04.2010 (зі змінами):
- сумарний податковий ефект за 2008-2010 роки – 30,163 млн. грн. (~ 3,8 млн. дол. США)
- кількість постійно зайнятих осіб на рік – 68903
- кількість збережених робочих місць – 700000.
Висновок:
прогноз надходжень в економіку України під час проведення ЄВРО 2012 - до 300 млн. дол. США, з чого можна передбачити до 50 млн. дол. США податкових зобов’язань з ПДВ (повернуться до бюджету).
3. Залучення коштів під фінансування програми Євро-2012.
Окремі оприлюднені джерела:
- ОВДП на поповнення стабілізаційного фонду на фінансування програми Євро-2012 зі строками погашення – лютий 2013 та січень 2015 року. Згідно планів уряду – розміщення з квітня 2010 року по 700 – 1000 млн. грн. на тиждень (~ 89 млн. дол. США).
http://www.kapitalizator.com/ukraina-vypustit-obligacii-ovgz
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/03/26/191713
Інформація щодо випущених Україно. облігацій – (у тому числі UA4000060883 (емісія для Євро -2012) - http://www.cbonds.info/ua/rus/emissions/emission.phtml/params/id/11635
Даних щодо загального обсягу розміщень на поточний момент не знайдено.
Оголошення Мінфіну про 127-130 розміщення (липень 2010 року), термін обігу від 189 до1134 днів.
http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=266703&cat_id=34948
http://podrobnosti.ua/economy/2010/07/24/703417.html
131-134 розміщення (03.08.2010) – загальний обсяг 749,9 млн. грн. (95 млн. дол. США); у тому числі обсяг поповнення стабілізаційного фонду 154,1 млн. грн. (19,5 млн. дол. США); рівень прибутковості від 7 до 12 % річних http://sport.ukrinform.ua/news/p28177/?PAGEN_2=3
- новий (2010 року) кредит Міжнародного валютного фонду розміром у 15,15 млрд. доларів США строком на 29 місяців надано Україні «на допомогу владі при проведенні реформ та економічного врегулювання»; перший транш якого отримано у розмірі 1,89 млрд. дол. США. Згідно повідомлення Тігіпка 02.08.2010: з отриманих коштів 1 мільярд доларів спрямують на покриття дефіциту держбюджету, а 890 мільйонів – на поповнення валютних резервів Нацбанку.
http://www.voanews.com/ukrainian/news/ukraine-imf-08-02-2010-99778929.html
- запланований випуск ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" (ФІП) облігацій під державні гарантії на суму до 4,5 млрд. гривень (570 млн. дол. США) згідно постанови КМУ №936 від 12.10.2010 http://www.epravda.com.ua/news/2010/10/15/252195/
- урядом запланований випуск державних облігацій на суму 3,3 млрд. дол. США на фінансування ЄВРО-2012. http://www.radiosvoboda.org/content/article/2010306.html
- фінансування витрат м. Київ по придбанню 370 одиниць міського транспорту планується здійснити за рахунок кредитів:
від ЄБРР у розмірі 530 млн. грн. (~ 67 млн. дол. США),
державного Ощадбанку України - 350 млн. грн. (~ 44 млн. дол. США),
http://delo.ua/biznes/rynki/kiev-rasschityvaet-poluchit-ot-ebrr-mln.-griven-na-obnovlenie-145723/
http://podrobnosti.ua/economy/2010/09/16/715797.html
- фінансування витрат м. Львів по придбанню 152 одиниць міського транспорту планується здійснити за рахунок кредиту у розмірі 275 млн. грн. (~ 35 млн. дол. США), терміном до кінця 2014 року зі сплатою 14,8 % річних. За словами Садового такий кредит має надати державний банк.
http://www.zaxid.net/newsua/2010/8/12/125549/
- фінансування витрат м. Донецьк по придбанню 365 одиниць міського транспорту планується здійснити за рахунок кредиту у розмірі 350 млн. грн. (~ 44 млн. дол. США), терміном до весни 2013 року зі сплатою 14,8 % річних. При цьому, «50% суммы кредита будет компенсировано из госбюджета из-за уменьшения изъятий из городского в государственный бюджет».
http://zik.com.ua/ru/news/2010/08/11/240702
- фінансування витрат Укравтодору у 2010 році планується за рахунок кредиту від російського «Сбербанка»у розмірі 2 млрд. руб. (~ 65,5 млн. дол. США)
http://news.eizvestia.com/news_economy/full/ukravtodor-nameren-vzyat-kredit-u-rossijskogo-sberbanka
- фінансування витрат ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" згідно Державної цільової програми передбачається також за рахунок кредиту Японського банку міжнародного співробітництва (JBIC), сума фінансування згідно програми еквівалент ~ 118,7 млн. дол. США.
4. Прямі збитки , що наносяться державі в результаті фінансування програми проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу за рахунок державних коштів.
З розрахунку визначених урядовою програмою, витрат загальна сума збитку державі становить 12,89 млрд. дол. США [у т.ч. за рахунок фінансування спортивних об’єктів та інших спеціально для Євро-2012 напрямків – 1,09 млрд. дол. США],
у тому числі по роках:
2008-2009 сукупно - 2,21 мдрд. дол. США (понесені),
[ у т.ч. по роках: 2008 – 1,24 млрд. дол. США, 2009 - 0,97 млрд. дол. США]
2010-2012 сукупно - 10,68 млрд. дол. США (закладені програмою фінансування, але на понесення збитків можна вплинути та частково зупинити) [ у т.ч. по роках: 2010 – 4,25 млрд. дол. США, 2011 - 5,37 млрд. дол. США, 2012 - 1,06 млрд. дол. США]
Примітка:
Наведений розрахунковий результат за відсутністю даних не враховує суттєві статті витрат, пов’язаних з проведенням в Україні Євро-2012, у тому числі:
утримання та забезпечення діяльності апарату управління загальнодержавних (служби Віце-прем’єра з підготовки України до Євро-2012, Національне агентство з підготовки до Євро-2012, Координаційне бюро з підготовки до Європи 2012) та місцевих структур по координації підготовки та проведення Євро-2012 в Україні;
утримання та забезпечення діяльності місцевого організаційного комітету «Євро 2012 – Україна»;
витрати по залучених під фінансування програми Євро-2012 коштів;
- компенсація відсотків за кредитами під будівництво чи реконструкцію готелів під Євро-2012
(відповідна заява Колєснікова - http://prohotelia.com.ua/2010/07/real-estate-euro-2012/, http://www.domik.net/mod/main/news/commercial/news105345.html)
- утримання після проведення чемпіонату частини об’єктів, збудованих спеціально під Євро-2012.
Влад Нікешин
Про смажені каштани
Про кого піде мова в публікації, очаківський читач здогадається сам. Для інших шанувальників друкованого слова важливий сам факт, «що мав місце», і розстановка акцентів, без озвучування імен.
Обидві Очаківські газети за останній тиждень квітня переповнені подяками якомусь організатору ювілейних заходів з нагоди святкування 160-річчя з дня народження Р.Г. Судковського. Якби не моя особиста участь у цих подіях, я б перебував у невіданні, як і переважна більшість очаківців і гостей міста, що з написаного в газетах, правда. Але парадокс у тому, що ті, хто писав урочисті репортажі в місцевій пресі, визнають, що не вірять у їхню правдивість, так як репортажі ... були заздалегідь замовлені і оплачені замовником, про якого мова піде нижче.
20 квітня 2010 мені довелося побувати в Очакові. Місто відзначало 160-річчя з дня народження художника Руфіна Судковського. Для провінційного Очакова - подія надзвичайна. Такі ювілеї не кожен день трапляються і вже тим паче, люди, яким вони присвячуються, народжуються ще рідше. Такими титанами духу, як Судковський, не можуть похвалитися навіть цілі країни, не те, що міста. А для Очакова - це справжнє і поки що єдине таке масштабне явище. У Актовому залі...
Про кого піде мова в публікації, очаківський читач здогадається сам. Для інших шанувальників друкованого слова важливий сам факт, «що мав місце», і розстановка акцентів, без озвучування імен.
Обидві Очаківські газети за останній тиждень квітня переповнені подяками якомусь організатору ювілейних заходів з нагоди святкування 160-річчя з дня народження Р.Г. Судковського. Якби не моя особиста участь у цих подіях, я б перебував у невіданні, як і переважна більшість очаківців і гостей міста, що з написаного в газетах, правда. Але парадокс у тому, що ті, хто писав урочисті репортажі в місцевій пресі, визнають, що не вірять у їхню правдивість, так як репортажі ... були заздалегідь замовлені і оплачені замовником, про якого мова піде нижче.
20 квітня 2010 мені довелося побувати в Очакові. Місто відзначало 160-річчя з дня народження художника Руфіна Судковського. Для провінційного Очакова - подія надзвичайна. Такі ювілеї не кожен день трапляються і вже тим паче, люди, яким вони присвячуються, народжуються ще рідше. Такими титанами духу, як Судковський, не можуть похвалитися навіть цілі країни, не те, що міста. А для Очакова - це справжнє і поки що єдине таке масштабне явище. У Актовому залі міської ради була присутня вся місцева інтелігенція, представники влади та гості міста. Я був, без перебільшення, приємно здивований і схвильований, коли присутнім представили нащадка відомого всім художника - Володимира Руфіновіча Лагранжа - праправнука, який приїхав на ювілей прославленого родича зі своїм онуком і дружиною. Зовнішня схожість між нащадками і предками була просто приголомшливою! Особливо це було видно на тлі гіпсового портрета, що стояла поруч із трибуною, коли гостю надали слово. Його щирі слова, звернені до зали: «Я Вас буду називати друзями ...» викликали, по-іншому не скажеш, справжній живий відгук. Відвикли у нас від простих слів, сказаних від душі. Володимир Руфіновіч говорив просто, образно, по-домашньому довірливо і незвично граматично правильно. Від таких промов ми вже давно відвикли. І всі (як мені здалося) постаралися забути спіч ведучого, почутий раніше. Той якимись сухими завченими фразами, сконфужено плутаючись у іменах-прізвищах, датах і назвах доповів присутнім про генія Судковського, нудно змалювавши його творчий шлях і багату спадщину. Потім були вшанування, як водиться в таких випадках, обмін подарунками, і одна прісна доповідь, щедро приправлена вигуками.
Серед багатьох виступаючих я відразу помітив одного огрядного доповідача, котрий налягав на специфічні слова, намагаючись таким чином оформити вираження почуттів. Сидів він не в залі, а в президії, що вказувало на привілейоване становище. Зацікавлений, я став за ним спостерігати в різних ситуаціях. Такий собі молодий чоловік з неприродною поставою у довгополому сюртуку дивного крою. Для вгамування своєї цікавості я спитав про нього у приймаючої сторони і випадкових співрозмовників. Клька разів я, ніби ненароком, заговорив з ним. Титулований не по роках юнак виявився з непомірною претензією на красномовство. Напряму запитати, який навчальний заклад він закінчував, зізнатися, я спасував (а раптом виявиться, що «академій не закінчував» або, чого доброго, щось астрологічне, як зараз модно?). Несподівано з´ясувалося, що він - культуролог і езотерик (так і хочеться сказати, майже кінь і трепетна лань, при повній відсутності зовнішньої схожості з першим і другим). За переконанням, покликанням, освітою або родом діяльності? - Залишилося невідомим. Я весь час намагався зрозуміти, в чому полягає його роль в організації урочистостей, оскільки з окремих вловлених натяків осіб, які його супроводжували, можна було робити висновок про його особисту участь буквально у всьому. У повітрі тільки шелестіло: - Хто прийом гостей забезпечив? Як це - хто? Він! - Ой, Альбом - чудо! Хто автор? Як це - хто? Там же чітко написано - Хто? Він! - А листівочки-то, листівочки які! І як багато! Це ж треба! Який смак у нього! - Хто автор плідної ідеї? Він! Все - він і - один! А Він зосереджено хмурив брови і поважно мовчав. Порівняння з Карабасом-Барабаса напрошувалося само по собі ....
Іронічно-патетичне питання колеги, який “перебрав” на банкеті: «Хто ж цю пишність підготував?», залишився без відповіді, і лише поблажливий кивок міцними щоками нерухомо сидячого заїжджого мецената, коли хтось вигукнув невлад: «Та це ж ВІН, хто ще?», підтвердив мої міцніючі підозри. Потім з місцевих газет з´ясувалося, що й справді, в усьому його і тільки його заслуга. Ми взагалі все дізнаємося з газет. Але поки я цього ще не знав, і цікавість з тліючої іскри розгоралася до полум´я. По мірі вгамування цікавості, поступово складалася така картина.
Останній рік Очаківський музей жив єдиною і полум´яною ідеєю - гідно відзначити таку значну дату. Грошей на матеріалізацію ідеї не передбачалося, але від самого задуму працівники музею (всього три активні особи!) відмовлятися рішуче не бажали. Шукали спонсорів скрізь, гроші збирали буквально по копійці...
Ідея запросити московських гостей всі роки жила в музеї, але її втіленню не сприяло фінансове становище закладу. Виношувався план видання комплектів листівок, буклетів, каталогів і навіть художнього альбому. Всі необхідні повністю підготовлені матеріали тільки чекали свого часу і ... грошей. І ось одного разу на порозі виник Він. Заїжджий гість (про кого йде мова, Ви, напевно, здогадалися), діловито запропонував взяти на себе майбутні витрати по прийому гостей і навіть видати мистецтвознавчу літературу. Це повинно було надати вшануванню уславленого очаківця більшої значущості. Розуміючи, що запропонований проект підніме престиж музею, і деякі наукові напрацювання співробітників будуть, нарешті, оприлюднені, ораганізатори прийняли пропозицію. Взагалі, обидві пропозиції були прийняті з захопленням і вдячністю несподіваному меценату (так він просив його величати, кажучи про свій скромний внесок на підтримку мистецтва). З величезним полегшенням зітхнули і музейники поринули в турботи.
У визначений термін замовнику був переданий повноцінний мистецтвознавчий матеріал, який став основою представленого гостям альбому «Українська художня спадщина Р.Г. Судковського». І на свій подив, уважно роздивляючись альбом, в ньому я не знайшов і згадки про авторів текстової частини. Вони, так би мовити, ненароком випали з обойми. На обкладинці альбому автор, і знову - один. Він, коханий. Справжні творці художнього тексту та зберігачі фондів лише розгублено гортали барвистий фоліант, переглядаючись і перешіптуючись. Я уважно прислухався, хоча це, зізнаюся, і негарно. У самому альбомі були представлені репродукції картин Судковського, що знаходяться в музеях України. Про те, як були отримані їх цифрові копії, які довгі і не завжди прості переговори передували успіху, я дізнався з уривків фраз, а потім вже і повну історію від однієї із співробітниць, яка закликала не згадувати її імені. Але «Автор-упорядник» про це знав, знав, але не промовив ні слова на презентації і не згадав у альбомі. Невідомо як потрапили до рук «Автора-упорядника» розміщені в альбомі ексклюзивні фотографії Судковського, які ревно оберігаються співробітницями музею від стороннього погляду і зберігаються на жорсткому диску комп´ютера для включення в біографічний нарис про художника, який готується... А альбом-то й дійсно досить гарний, виконаний на високому художньому і поліграфічному рівні. Але це - погодьтеся, всього лише заслуга дизайнерів, так би мовити, форма. А музею за всю працю - один екземпляр альбому в подарунок! Аристократично щедро, правда?
Але це буде потім, а поки музей діловито готувався до прийому гостей. Рівень їх обслуговування вимагав збільшення проти очікуванної фінансової підтримки. Загалом, створення максимально комфортних умови для проживання москвичів заздалегідь входило в плани організаторів. Міркували просто: приїдуть наполегливо запрошувані люди літні, з далекої дороги. Хто ж ризикне втратити обличчя за таких умов? Витрати обіцяли бути більшими вартості проїзних квитків у два кінці, обіцяних нашим спільним знайомим. Потрібні були додаткові кошти. Але практично всі наявні гроші були витрачені.
Йти по другому колу, турбуючи своїми проблемами недавніх спонсорів, не хотілося. Вирішили звернутися до свого благодійника, тактовно нагадати йому про його ж обіцянку.
Що було далі, розповіла, не стримуючи обурення, ще одна співробітниця музею, раптово розговорившись з малознайомим молодим чоловіком, тобто, зі мною:
«Зі своєю проблемою звернулися до нього ... Відверто позіхаючи і смачно відригуючи в трубку, "спонсор" тільки покартав за недоречну тривогу і поскаржився на завантаженість громадською роботою ... презентаціями ... проектами ... і участями ... Крім усього, від своєї обіцянки фінансувати прийом гостей відмовився. Тільки проїзд і то - в плацкарті і то - в один кінець, і то - двох пасажирів. Уявляєте наш стан?»
Як же, цілком можна зрозуміти. Особливо, якщо таке відбувається не з тобою.
На другий день після офіційного прийому і приголомшливого бенкету, підготованого однією місцевою дамою, ми невеликою компанією коротали час в кафе разом з Лангранжами (до речі, милі люди і чудові співрозмовники) та кількома місцевими спонсорами в очікуванні гарної погоди. За планом на нас чекала морська прогулянка. Слово за слово, розговорився з одним молодим чоловіком який, як виявилося, брав реальну участь в організації заходу. Маючи розпалену цікавість, завів розмову на болючу тему. Мій візаві поблажливо розсміявся з мого незнання, і розповів: «Незадовго до свята, співробітниці музею в паніці звернулися до мене з проханням про допомогу, так як хтось, назвавши себе меценатом, висунув ряд додаткових умов. І однією з них було - розміщення його портрета в холі музею, поряд із бронзовим погруддям художника ... інакше грошей на зворотний проїзд гостям не виділить. Сума не дуже велика, але для музею - гроші чималі. Для себе ухвалив певне рішення, а дівчатам порадив: м´яко, обережно, але твердо й недвозначно пояснити шантажистові, що таке сусідство не може відбутися навіть ціною його відмови від обіцяного фінансування. Не знаю, що вони йому казали, але як бачите - у холі один тільки Судковський і зворотні квитки (купе, зауважте) гостям при всіх урочисто вручені».
Але винагороджувати непроханого благодійника вимученим почесним дипломом за невідомі заслуги - музею довелося, не дивлячись на активний протест музейних робітниць. Відбулося вручення, і був стриманий прийом за надану честь. Було - бачив. Але ще не розумів, що почім.
Міркуючи під кінець третього дня над усім побаченим і почутим, мені спала на думку європейська метафора, що ожила прямо у нас: наш друг тягає каштани з вогню чужими руками! І ще як успішно це робить! Ай, та спритно як обставив справу з художнім альбомом! Вправно скинув тягар транспортних витрат на чужі кишені! І непогано занепокоїв легковірних музейних співробітниць облаштуванням побуту запрошеним гостям! І банкетом гості задоволені, вдався на славу, чи не так? Але з портретом трішки не зрослося. Іншим разом вийде!
Перед від´їздом зайшов до бібліотеки. Просто так. Зайшов і - охнув. Ба! Знайомі всі обличчя! На сходовому майданчику мене зустріло вже знайоме добре, широке, відкрите обличчя з могутньою шиєю. Я зупинився і ще раз вчитався у перелік заслуг молодої людини перед Вітчизною. Дивно, але його подвижницьке служіння Батьківщині, його старання, оцінили якісь заморські капітули з врученням своїх орденів; орденів, про які, вибачте за темряву, я й не чув.
Але найбільш захоплююче видовище чекало в читальному залі. Прямо з порогу я зустрівся поглядом із майже рідною особою приблизно в натуральну величину. Строго і велично він озирався на мене з далекого кута, в якому за православним звичаєм вішають ікону. Під портретом були дбайливо розкладені його тоненькі книжечки, які швидше нагадують рекламні проспекти торговців товаром навиніс. Поцікавився. Погортав. Виявляється, він ще й поет, що пише Оди (!) п´ятистопним ямбом без рими! Точніше, вона є, але її не видно, вона десь глибоко всередині вірша. Тонко відчуває естет, - подумав ревниво. Я не літературний критик і оцінюю прочитане за простим принципом: подобається - не подобається. Почитав. Занудьгував, пам´ятається, навіть зуби звело. Я озирнувся: ні єдиного портрета письменників або навіть поетів на стінах, як це традиційно прийнято в таких залах, тільки бібліотекарка біля столу, застигла з молитовно складеними на грудях руками. Вирішив розпитати про феномен у завідуючої. Заглянув до неї в кабінет і оторопів ... знову Він! Наслання якесь! Чим же Він так сподобався бібліотеці? Чим же Він так ощасливив її, крім своїх портретів?
Після короткої розмови з люб´язною, але дуже суворою господинею кабінету, став потроху приходити до тями. Запам´ятав деякі ключові слова, які стали в нагоді згодом.
Остаточно прозрів, коли зайшов на сайти та уважно вивчив:
ВСЕУКВЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ АСТРОЛОГІВ
АСТРО-ВАРТА. ФОРУМ НА ОКУЛУС
АРХІВ ЗАХОДІВ (ЦРЛ Очаків).
Довго сидів потім, гірко підперши голову руками, і думав. Про що? Вже не важливо. Залишилася тільки образа «за державу».
Утримаюся від належного за жанром моралізаторства.
Зазвичай епіграфами слугують літературні твори.
Мені теж хочеться закінчити свою розповідь безсмертними словами двох класиків:
«Уж сколько раз твердили миру…»
«Над кем смеетесь?»
Навіть для тих, хто не побажає звернутись до послуг всесвітньої павутини, ці дві цитати вкажуть на причинно-наслідковий зв´язок, що пояснює появу цієї самої одіозної фігури в нашому оповіданні і, боронь Боже, на Вашому обрії.
Оргкомітет
Нікого не забудемо і не пробачимо
Представнику МВФ в Україні панові Максу Альєру
Прем'єр-міністру України Миколі Азарову
Віце-прем’єру України пану Сергієві Тігіпку
Вельмишановні панове!
До вас звертаються представники надзвичайних зборів „Україна – зона культурного лиха”.
Як нам стало відомо, ви готуєте чергову спробу знищення вітчизняного книговидання шляхом обкладання його податками.
Ми розуміємо, що ви – люди далекі від культури взагалі і від української культури зокрема. Ми розуміємо, що ви не читаєте книжок взагалі, а українських книжок – особливо.
Але мусимо нагадати, що аналогічну спробу знищення вітчизняної книжки вже було здійснено урядом Януковича-Азарова 2004 року.
Тоді це призвело до зупинки книговидання в Україні та до резонансних акцій протесту. 4 лютого 2004 року під Кабміном було спалено невидані рукописи українських письменників, і про це повідомили усі провідні інформагенції світу та України.
Ідеологів цього ганебного вчинку – панів Азарова та Табачника – було оголошено ворогами української культури під час проведення надзвичайних зборів „Україна – зона культурного лиха”.
Якщо МВФ приєднається до економічн...
Представнику МВФ в Україні панові Максу Альєру
Прем'єр-міністру України Миколі Азарову
Віце-прем’єру України пану Сергієві Тігіпку
Вельмишановні панове!
До вас звертаються представники надзвичайних зборів „Україна – зона культурного лиха”.
Як нам стало відомо, ви готуєте чергову спробу знищення вітчизняного книговидання шляхом обкладання його податками.
Ми розуміємо, що ви – люди далекі від культури взагалі і від української культури зокрема. Ми розуміємо, що ви не читаєте книжок взагалі, а українських книжок – особливо.
Але мусимо нагадати, що аналогічну спробу знищення вітчизняної книжки вже було здійснено урядом Януковича-Азарова 2004 року.
Тоді це призвело до зупинки книговидання в Україні та до резонансних акцій протесту. 4 лютого 2004 року під Кабміном було спалено невидані рукописи українських письменників, і про це повідомили усі провідні інформагенції світу та України.
Ідеологів цього ганебного вчинку – панів Азарова та Табачника – було оголошено ворогами української культури під час проведення надзвичайних зборів „Україна – зона культурного лиха”.
Якщо МВФ приєднається до економічних репресій проти вітчизняної книжки, наступна акція зі спалення рукописів відбудеться вже під вікнами представництва МВФ, а ті люди, підписи, яких стоятимуть під документом, персонально будуть оголошені ворогами української культури.
І якщо представникам української влади це байдуже, а деякі навіть пишаються подібними вчинками, то представники Європи, які принаймні на словах позиціонують себе як культурних людей, навряд чи зможуть спокійно сприйняти таке звання – тим більше, що про нього буде оголошено через усі можливі міжнародні інформаційні канали.
Імена людей, які спалили Александрійську бібліотеку, лишилися невідомими, проте це не зменшує їхньої провини перед людством. Ваші імена будуть відомі усім і прокляті усіма людьми, яким не байдужа доля національних культур, що разом утворюють велику світову культуру, і без яких вона ніколи не буде повноцінною.
Зупиніть злочин, який готують ваші клерки – вони чинять нерозумно, некваліфіковано і недалекоглядно. Один раз у житті вчиніть, як люди, а не як тупа бездушна сволота.
Сподіваємося на те, що подібні плани є всього лише непорозумінням, а не системною антикультурною діяльністю.
Збори „Україна – зона культурного лиха”
За матеріалами УНІАН
У Феодосії руйнуються два середньовічні вірменські храми
У Феодосії стан храмів Архангелів Гавриїла і Михаїла і Святого Георгія, які належать Вірменській апостольській церкві, викликає серйозне занепокоєння у Республіканського комітету Криму у справах релігій.p>
Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні на прес-конференції в Сімферополі голова комітету Володимир МАЛІБОРСЬКИЙ сказав: «Ми можемо втратити унікальні пам`ятки».
Вірменські храми Архангелів Гавриїла і Михаїла, Святого Георгія, Святого Сергія були передані одній із зареєстрованих у Феодосії громад. Два з них перебувають в аварійному стані. «На жаль, минуло вже більш як 15 років, тільки є деякі зрушення з приведення у більш-менш нормальний стан храму Сергія, де могила Айвазовського, а два інших перебувають просто в аварійному стані. З кожним роком ситуація погіршується», - сказав В.МАЛІБОРСЬКИЙ.
Він наголосив, що не бачить «потенціалу з боку релігійної громади» для конкретних кроків з відновлення цих середньовічних храмів. При цьому в кризовий період не доводиться розраховувати й на бюджетні кошти.
В.МАЛІБОРСЬКИЙ повідомив, що Міністерству культури і туризму України, в структурі якого є орган з охорони культурної спадщини, направлено звернення з проханням пе...
У Феодосії стан храмів Архангелів Гавриїла і Михаїла і Святого Георгія, які належать Вірменській апостольській церкві, викликає серйозне занепокоєння у Республіканського комітету Криму у справах релігій.p>
Як передає кореспондент УНІАН, сьогодні на прес-конференції в Сімферополі голова комітету Володимир МАЛІБОРСЬКИЙ сказав: «Ми можемо втратити унікальні пам`ятки».
Вірменські храми Архангелів Гавриїла і Михаїла, Святого Георгія, Святого Сергія були передані одній із зареєстрованих у Феодосії громад. Два з них перебувають в аварійному стані. «На жаль, минуло вже більш як 15 років, тільки є деякі зрушення з приведення у більш-менш нормальний стан храму Сергія, де могила Айвазовського, а два інших перебувають просто в аварійному стані. З кожним роком ситуація погіршується», - сказав В.МАЛІБОРСЬКИЙ.
Він наголосив, що не бачить «потенціалу з боку релігійної громади» для конкретних кроків з відновлення цих середньовічних храмів. При цьому в кризовий період не доводиться розраховувати й на бюджетні кошти.
В.МАЛІБОРСЬКИЙ повідомив, що Міністерству культури і туризму України, в структурі якого є орган з охорони культурної спадщини, направлено звернення з проханням передбачити на 2010 рік «бодай якісь кошти» на проведення консервацій них робіт. «Аби бодай припинити руйнування (пам`яток)», - сказав голова кримського Комітету у справах релігій.
http://religions.unian.net/ukr/detail/1405
Оргкомітет зборів
Терміново!!! У Черкасах вкрали книгарню разом з книжками.
Рейдери захопили Будинок книги і не дають вивезти літературу на суму 1 млн. 300 тисяч грн.
Понад двадцять років Будинок книги працював для черкащан. Але велике приміщення у центрі міста не могло пройти повз увагу рейдерів.
Війна тривала довго – були збройні напади, погрози, суди. В результаті Верховний Суд України за не досить прозорих обставин прийняв рішення на користь рейдерів і ті вломилися до приміщення з силовим підрозділом, вигнавши книгарів на вулицю.
Рейдери одразу повішали на двері ланцюги з замками, а на вітрини оголошення „Оренда”. Але – головне – вони категорично відмовляються дати книгарям можливість забрати свої книжки. В результаті „під арештом” опинилося понад двадцять тисяч видань.
Колектив книгарні, який вже знайшов інше приміщення і готовий відновити там роботу Будинку книги, потребує інформаційної та моральної підтримки, щоб відбити у загарбників книжки.
Контактні номери:
80501407252 Тетяна Миколаївна Драганюк, директор
80935753954 Михайло Васильєв
Cтаття про це, Джерело: "Прес-Центр"
Постійні відвідувачі "Будинку книги", що в Черкасах, 26 червня не змогли потрапити до приміщення ул...
Рейдери захопили Будинок книги і не дають вивезти літературу на суму 1 млн. 300 тисяч грн.
Понад двадцять років Будинок книги працював для черкащан. Але велике приміщення у центрі міста не могло пройти повз увагу рейдерів.
Війна тривала довго – були збройні напади, погрози, суди. В результаті Верховний Суд України за не досить прозорих обставин прийняв рішення на користь рейдерів і ті вломилися до приміщення з силовим підрозділом, вигнавши книгарів на вулицю.
Рейдери одразу повішали на двері ланцюги з замками, а на вітрини оголошення „Оренда”. Але – головне – вони категорично відмовляються дати книгарям можливість забрати свої книжки. В результаті „під арештом” опинилося понад двадцять тисяч видань.
Колектив книгарні, який вже знайшов інше приміщення і готовий відновити там роботу Будинку книги, потребує інформаційної та моральної підтримки, щоб відбити у загарбників книжки.
Контактні номери:
80501407252 Тетяна Миколаївна Драганюк, директор
80935753954 Михайло Васильєв
Cтаття про це, Джерело: "Прес-Центр"
Постійні відвідувачі "Будинку книги", що в Черкасах, 26 червня не змогли потрапити до приміщення улюбленої книгарні. На дверях висів великий замок, а ручки були обмотані ланцюгами.
– Вранці, як і завжди, працівники прийшли на роботу, але будівля була зачинена і ніхто із "загарбників" ніяких пояснень не давав. Навіть фірма, яка надавала послуги охорони, не попередила про неочікуваних "гостей", – говорить директор "Будинку книги" Тетяна Драганюк. – До того ж, нам не віддають товару, ціна якого становить 1 млн 300 тис. грн.
Як каже Тетяна Миколаївна, у неї є довідка про власність на цю будівлю, але інша особа, акціонер одного з черкаських ЗАТ, також претендує на будинок, пред’являючи зареєстровану довідку з БТІ.
– Виходить, що у будинку два власники, – говорить директор.
Наразі для книгарні підшукують нове приміщення, і в цьому, за словами Тетяни Драганюк, намагається допомогти мерія міста Черкаси. Також директор разом із іншими акціонерами подала позов до Європейського суду.
Підготував: Анна ОСТАПЧУК
