Щоб переглянути дані по певній області, натисніть на цю область на мапі. Щоб переглянути дані по певній секції, виберіть цю секцію в меню внизу і натисність "Фільтрувати".
У Кривому Розі влада майже усунулась від належного вшанування пам'яті видатного українського художника-монументаліста Григорія СИНИЦІ, 100-річчя від дня народження якого минуло 17 січня 2008 року.
Як це не дивно, але міська влада належним чином так і не вшанувала пам'ять видатного українського художника-монументаліста, лауреата Шевченківської премії 1996 року Григорія Івановича СИНИЦІ, який близько 30 років жив і творив у Кривому Розі, тут і упокоївся. Вустами міського голови Юрія ЛЮБОНЕНКА влада відмовилася перейменувати площу імені Максима ГОРЬКОГО на Майдан художника Григорія СИНИЦІ, ніби-то на це немає коштів, хоч кілька років тому вони знайшлися на перейменування вулиці Радянської міліції на вулицю Леоніда БОРОДИЧА. Так само стало відомо 23 квітня 2008 року, що влада вдруге (як приблизно 10 років тому) відмовилася присвоїти звання "Почесний громадянин міста Кривого Рогу" Григорію СИНИЦІ. На сесії міськради того дня журналістам з виступу начальника оргвідділу міськвиконкому Валентини РАДЧЕНКО раптом стало відомо, що кандидатів було аж 20 (причому на сесії не було названо жодного кандидата, крім Валерія КОЛОСОВА, директора концерну "Укррудпром" і члена цього виконкому, якого подав на затвердження міський голова Юрій ЛЮБОНЕНКО). Не було названо на сесії і після неї (хоч цього всіляко домагалися журналісти з часопису "Промінь Просвіти") жодного прізвища з комісії, яка нібито розглядала ці кандидатури. І це все при тому, що громадськість Кривого Рогу навіть не знала про те, що Валерію КОЛОСОВУ чи іншим 18-м претендентам пропонувалося присвоїти це почесне звання. Так, бо лише Григорія СИНИЦЮ, і лише криворізькі просвітяни пропонували таким чином вшанувати. На Криворізьку міськраду перед голосуванням не подіяв навіть виступ редактора часопису "Вестник Кривбасса" Володимира ГОНЧАРА про те, щоб зняли це питання з обговорення як непідготовлене і що вся фракція БЮТ не буде голосувати. Все одно більшість проголосувала за чиновника Валерія КОЛОСОВА.
Влада поступово знищує театр, хоч і заявляє про його ремонт, а тим часом розправляється руками директора цього Криворізького театру драми та музичної комедії із незалежною профспілкою, котра стала на заваді.
Криворізький міський театр драми і музичної комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА поступово занепадає. За словами механіка театру і одночасно - ревізора місцевої організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Олександра КОТОЛУПА, нещодавно звільненого дирекцією зі своєї посади, нині "в театрі актори не мають душових кабінок, тут немає гарячої води, не працюють туалети, відсутня й кімната для харчування, немає й кафе для його працівників (хоча раніше було), відсутня й необхідна вентиляція... І цей перелік можна продовжувати й продовжувати". Таке ставлення активіст незалежної профспілки пов'язує із приходои півтора року тому на посаду директора театру Назара ЧИРКИ, котрого всіляко підтримує на цій посаді начальник управління культури й туризму виконкому Криворізької міськради Валентина БЕРЛІН, Заслужений працівник культури.
Часопис місцевих просвітян "Промінь Просвіти" подав перший критичний матеріал на цю тему під назвою "Театр і проза життя. Дія не остання", і в ньому - 5 інформаціних запитів (від міського голови й прокурора Кривого Рогу і до директора театру), аби до кінця з'ясувати ситуацію і захистити театр. Справа в тому, що активісти незалежної профспілки Олександр КОТОЛУП та її керівник у театрі Микола ЗЯБРЕВ в цілому ряді епізодів вважають діяльність адміністрації театру протизаконною.
Необхідно терміново рятувати єдиний у світі дерев”яний дев”ятиглавий Троїцький собор, що у Новомосковську Дніпропетровської області. Це наша національна святиня, пам”ятка козацького бароко, яку ЮНЕСКО внесло до списку найвизначніших архітектурних перлин
Саме вона надихнула Олеся Гончара на створення роману „Собор”. Козацький собор був зведений у 1773 році під керівництвом українського зодчого Якима Погребняка. Та через сто років по тому вікові дуби, з яких він був складений, стали трухлявіти, і тоді собор переклали заново з нової деревини. Ще більше століття собор, переживши страшне лихоліття, продовжував вражати й радувати своєю величчю та гармонійною красою. Однак старіє навіть метал, не те що дерево. Більше двадцяти років шанувальники нашої історичної і культурної спадщини б”ють на сполох, закликаючи керівництво держави й області, всю громадськість врятувати Троїцький собор. Нині він швидко осідає, його вінець прогнив, башти нахилилися на двадцять градусів. Будь якої миті красень-дев”ятиглав може розвалитися. Косметичними реставраціями справі не зарадиш. Собор необхідно знову розкотити й скласти з нового дерева, як це було зроблено 120 років тому. Це потребує значних коштів, а найперше - уболівання за нашу славетну минувшину з боку керівництва Дніпропетровщини та держави. Собор з надією жде сучасних Дмитра Яворницького та Олеся Гончара, Терещенків та Ханенків. Якщо, не доведи Боже, трапиться непоправне і собор загине, історія і український народ затаврують ганьбою нинішню владу на чолі з Президентом і Гетьманом Українського козацтва Віктором Ющенком, парламент і уряд укупі із сучасним горе-лицарством. Нехай душу кожного з нас сколихнуть слова Олеся Гончара: „Все відійшло, зостався лише оцей довершений архітектурний витвір, оця симфонія пластики… Ох, важко буде встояти собору!.. А нащадки ж прийдуть, спитають: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?” Ці запитання адресовано сьогодні кожному з нас, а відповіддю мають бути не слова, а рішучі дії. Рятуймо собор і бережімо собори наших душ!
За інформацією міського голови міста Кривого Рогу, висловленою на сесії міськради від 26 грудня 2007 року, підтриманою депутатами,
Криворізький історико-краєзнавчий музей в недалекому майбутньому має залишити своє приміщення.
Як стало відомо з виступу міського голови міста Кривого Рогу на пленарному засіданні Криворізької сесії міськради від 26 грудня 2007 року, який підтримали депутати, Криворізький історико-краєзнавчий музей має переїхати в нове приміщення, в приміщення Дзержинського міжвиробничого УПК. А те, яке нині музей займає, за словами Юрія Любоненка, перебуває в аварійному стані. Інша справа, що всерйоз (а не косметично) це приміщення не ремонтувалося. До того ж відомо, що майже над ним, над цим приміщенням, нависають споруди місцевих багатіїв. А тому є підозри, що історичний центр заснування Кривого Рогу намагаються змістити в місце недалеко від нещодавно приватизованої "Криволріжсталі" на чиюсь (але не держави) користь. То що, дозволимо на дим пустити історичну минувшину Криворіжжя? Можна вважати, що Криворізький історико-краєзнавчий музей є ще одним об'єктом у Зоні культурного лиха.
Міська бібліотека №7 імені Івана КОШИЦЬКОГО може найближчим часом перетвритися в руїни: сиплеться стеля, зривається паркет, на стінах - грибок, рве труби... У такому стані вона відзначила 14 грудня півстолітній ювілей.
За інформацією працівників бібліотеки і читачів, за два тижні до ювілею через дірку в стіні читального залу в приміщення прослизали коти. Поступово рвуйнується стеля в приміщенні абонементу бібліотеки, а за день до ювілею не витримали труби: прорвало. Хоч нашвидку комунальники їх заварили, та все тримається "на чесному слові", бо треба їх міняти: і з мережі постачання холодної води, і з каналізації. На підлозі відстає і зривається паркет, читачі і працівники бібліотеки через нього перечіпаються. Враження таке, що влада хоче довести приміщення, як то кажуть, до ручки, щоб потім хтось його приватизував (місце ж прекрасне - на "червоній лінії", а саму бібліотеку з понад 40 тисячами книжкового фонду перекинути кудись у глухий закуток. З такими проблемами зустріла бібліотека свій півстолітній ювілей. Але про них представники міськвиконкому, які були присутні на вшануванні, що відбувалося в приміщенні міської музичної школі №2. не говорили. Навпаки: прочитали привітання від начальника управління культури Валенти БЄРЛІН, Заслуженого діяча культури України. Детальніше ж про стан приміщення розповідають фотографії.
загроза нависла й над унікальним мінералогічним музеєм “Скарби надр Кривбасу”.
”. Домагалися цього музею 50 років учені міста, тому що знали, яке значення він має для населення такого гірницького і металургійного міста як Кривий Ріг. Експозиція музею нараховує близько 3000 зразків порід з прекрасними макетами і експозиціями. Цей музей відвідували В.Щербицький, Л..Кучма, космонавт Береговий, знаменитий танцюрист Есамбаєв, А. Кінах та інш.
знищення єдиної в місті Кривому Розі технічної бібліотеки, якій у цьому році виповнюється 40 років.
Технічна бібліотека знаходиться в центрі Саксаганської залізорудної гілки протяжністю в 110 км. Тому, хоч з півдня Кривбасу, хоч з півночі відвідувати з обох сторін зручно. Технічна бібліотека нараховує 120 тис.примірників книг різної технічної тематики. Бібліотека включає цілі розділи гірничої промисловості, металургійної, будівельної, гумової, має величезний патентний розділ та інш.
Повідомлення і файли, на яких розмііщені: публікація щодо цієї справи в часописі "Вестник Кривбасса", тексти відповідей-відписок з Міністерства культури України (одна) і відділк культури Криворізького виконкому міськради (дві, а також публікація журналіст
Криворізький мінералогічний музей, який є філією міського історико-краєзнавчого музею, переїздить на нове місце: в учбовий корпус КТУ, де може розміститися тільки шоста частина експонатів. Доля всього іншого не вирішена. Таким чином, відомий далеко за межами України музей фактично втратить не тільки свою масштабність, а й перетворться у щось таке суто периферійне.
В нашем городе - Новомосковск, где количество жителей превышает 50 000 человек вот уже много лет нет кинотеатра. В бывшем помещении кинотеатра находится ночной клуб "Партком".
Закрито великий магазин "Книжковий світ" на пр.К.Маркса. Перетворено на зал ігрових автоматів. Ще один магазин, також на цьому проспекті нині є салоном сучасного одягу для молоді. Розформовано і фактично знищено стіхійний книжковий ринок на Театральній площі, що діяв кілька десятків років. У місті залишилося лише декілька книжкових магазинів, які пропонують переважно ділову літературу, підручники та дорогі подарнкові видання. Фактично художню книгу (якщо так можна назвати низькопробну друковану макулатуру на кшалт "Сліпий проти скаженого") можна зустріти тільки на Центральному колгоспному ринку.
Міська влада повністю віддала культурні заклади під гральні автомати!
У місті с 80 000 населенням немає ні кінотеатра, ні театра, ні постійно діючого будинку культури! Ті декілька будівль, які використовувались при радах під культурні заклади зараз передані під гральні автомати (це посіпаки нашого "вічного" мера, який керує Новомосковськом вже п"ять строків, і з кожним роком розграблює наше місто), передані до сектантів (посіпаки Черновецького) абож під нічні притони з вільним продажем наркотиків! Влада навіть спробувала передати приміщення бібліотеки під торговий центр, але мешканці міста всеж відстояли свої культурні традиції (за дапомогою партій Наша Україна та УНА - УНСО). Мешканців міста залякує влада - не буде нас, не буде опалення, тепла, газу та іншим мотлохом. Все це безладдя покривають київськи чинуши. Але народ вже готовий на все, щоб поквитатися з загарбниками нашого колись прекрасного міста на Самарі!
Живучи у великому місті постійно стикаюсь з проблемою україномовної літератури - книгу українською мовою можна знайти лише в двох книгарнях міста. По бібліотеках, причому не завжди, наявні лише дитячі книжки українською.
В нашому місті, у Кам’янському (тмч. ок. Дніпродзержинськ), колись стояв «Будинок Вчителя». Коли я навчався у школі, пам’ятаю, був там рази три чи чотири. Це було доволі велике приміщення, з бібліотекою і залою. Недавно т.зв. «єврейська громада» міста це приміщення відібрала через суд, зруйнувала його, і побудувала на його місці собі синагогу. Головний їх аргумент — що колись на цьому місці була синагога і вона була зруйнована більшовиками. Вона дійсно ними була зруйнована, але, за версією краєзнавців, стояла трошки не там. Але і це не дуже важливо. Повернена вона було за законом «Про свободу совісті та релігійні організації».
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987-12
Я так розумію, що йдеться про розділ 3, статтю 17 (поки що немає копій рішення суду). Там чітко написано, що мають повертатися «культові будівлі», але ж «Будинок Вчителя», навіть якщо там колись і була та синагога, «культовою будівлею» не з’являвся. Да, приміщення, можна сказати, не використовувалося цілком по призначенню, бо Україна зазнала в 90-х роках економічну, і, як наслідок, культурну депресії. Але це не означає, що це приміщення тепер не потрібно нашим вчителям і дітлахам, і що його можна руйнувати. Що б побудувати нове таке приміщення потрібно тепер декілька сотень тисяч доларів. Вони не просто поставили свої інтереси вище інтересів наших вчителів і дітей, а навіть гірше, зруйнували це приміщення ПРОСТО ТАК, бо воно їм, як з’ясувалося, і не було потрібне. Тепер нам, українцям, немає де проводити з нашими дітлахами і вчителями навчально-культурні заходи.
Свого часу була подана апеляція на це рішення суду, але від того, що українці поки що толком не навчилися захищати свої інтереси, права і свою громадську власність, плюс елементарна відсутність грошей не дала можливості побудувати сильний захист і найняти серйозних юристів, вона була програна.
Наразі збирається інформація про це судилище і інші речдоки.
