Щоб переглянути дані по певній області, натисніть на цю область на мапі. Щоб переглянути дані по певній секції, виберіть цю секцію в меню внизу і натисність "Фільтрувати".
у 2007 – 2008 роках, за інформацією Міністерства культури і туризму України, на широкий екран не вийшло жодної стрічки для дітей (із індексом «ДА» (дитяча аудиторія)). Такий факт свідчить про небезпечні тенденції у розвитку вітчизняної кінематографії та
Всеукраїнська громадська організація «Телеглядацька асоціація батьків України» сьогодні (18.03.2008 року) звернулась до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України із вимогою терміново запровадити нову систему податкових пільг або грошових компенсацій з бюджету для фільмів, розрахованих на перегляд дитячою аудиторією глядачів.
Як стало відомо, Черкаська міська рада, незважаючи на протести громадськості і всупереч проголошеному публічно заповіту, прийняла рішення передати колекцію картин Народного художника України, Почесного громадянина Черкас Данила Нарбута в приватні руки. Оскільки напередодні більшість депутатів міськради мала намір не підтримувати цю сумнівну оборудку, а рішення все одно було прийняте, то це може свідчити лише про одне, що ми маємо справу з корупцією, з тиском на депутатів, з перешкоджанням їхньому волевиявленню.
Черкаське обласне відділення Українського фонду культури висловлює рішучий протест проти чергового зазіхання міської влади на культурні цінності громади, до створення, примноження і збереження яких вона, влада, не приклала жодних зусиль.
Висловлюємо сподівання, що широка громадськість Черкас не дозволить чиновникам, які тимчасово перебувають при владі, нанести непоправної шкоди культурним набуткам громади міста, і передати їх у приватні руки.
В усьому світі учений виконує три завдання: він є здобувачем нових знань, їхнім ретранслятором, і експертом при ухваленні важливих державних рішень. А ЯК У НАС?
У нас в ученого залишилася повною мірою хіба що перша функція. Другу – обмежено університетськими аудиторіями. Адже ЗМІ з більшою охотою вміщують прогнози астрологів і ворожок, аніж коментарі науковців. Третю функцію знищено майже зовсім. Наших учених витиснуто з владних коридорів (хоч академіки Юхновський, Ситник, Комісаренко, Яцків, Жулинський – список можна продовжувати, - були далеко не гіршими депутатами й урядовцями, особливо на тлі їхніх наступників). А державні рішення ухвалюються здебільшого виходячи з кланових, а не загальносуспільних інтересів, і тому глибокого наукового опрацювання вони просто не потребують.
Відбувається суттєве зменшення обсягів та зниження якості наукових досліджень в університетах
Відбувається суттєве зменшення обсягів та зниження якості наукових досліджень в університетах. Перевантажені лекціями професори й доценти просто не мають часу на науку
Наша наука старіє! Середній вік кандидата наук 50 років...
Наша наука, попри зливу “липових” дисертацій чиновників, депутатів і бізнесменів, відчутно постаріла: середній вік кандидата перевищив 50, доктора – 60 років. У багатьох сферах все тримається на плечах старшого покоління (середнє – масово виїхало). І з його природнім відходом багато наукових шкіл може просто загинути.
Майже в 3 !! рази скоротилося число науковців в Україні.
Загальне число наукових співробітників скоротилося за 15 років з 295 тисяч до несповна 130 тисяч. Протягом періоду незалежності Україну безповоротно залишили близько 6000 лише докторів наук (цифри щодо талановитих аспірантів не назве ніхто). До того ж, науковців в Україні вже стало в 9 разів менше, аніж держслужбовців, у 5 разів менше, аніж міліціонерів, у 2 рази менше, аніж військовиків…
В Україні відбувається стрімке скорочення обсягів державної підтримки наукової діяльності
Протягом 1992-1998 рр. частка видатків Державного бюджету України на такі цілі зменшилася з 0,82 до 0,34 відсотка ВВП, тобто до рівня слаборозвинених країн. При цьому рівень сукупних внутрішніх видатків на науку (з урахуванням усіх джерел фінансування) складає близько 1% ВВП України (проти 3% у США і майже 2 % ВВП в країнах Європейського Союзу, де, до того ж сам ВВП у багато разів перевищує український).
Одним з показових прикладів формального та безвідповідального ставлення держави до укр аїнського музиканта є абсурдна система почесних звань.
Ставлення держави до музиканта сьогодні є формальним і безвідповідальним. Показовою в цьому сенсі є абсурдна система почесних звань - анахронізм, який лишився нам у спадок від радянських часів. Сьогодні усім відомо, що деякі "заслужені артисти" заслуговують не на оплески, а на гнилі яйця чи помідори, а багатьох "народних артистів" не знає не тільки народ, а й вузьке коло спеціалістів
В країні не існує жодного нотного магазину (ще років 20 тому вони були в кожному обласному центрі). Єдине в Україні спеціалізоване нотне видавництво практично припинило роботу і аж ніяк не відповідає сучасним вимогам. Натомість, в будь-якій європейській країні налічуються десятки, подекуди навіть сотні музичних видавництв.
Національний симфонічний оркестр України не має власного приміщення
Національний симфонічний оркестр України - колектив, яким могла би пишатись будь-яка розвинута держава - не має власного приміщення і змушений тулитися в Національній філармонии, поряд із кількома іншими оркестрами. Для класичних концертів в столиці пристосовані лише два-три зали, але кожен з них має істотні недоліки.
Держава не підртимує розвиток музики на міжнародному рівні. Всі здобутки українських митців - їх власна ініціатива
Наша музична інтеґрація до Європи проходить поки що на індивідуальному рівні - завдяки перемогам українських митців на міжнародних конкурсах, через закордонні гастролі наших колективів або через творчі контакти наших композиторів із провідними європейськими виконавцями і фестивалями. Держава, як правило, не має до цього жодного відношення, ба більше - проявляє повну байдужіть до наших здобутків.
